Студенти і викладачі факультету мистецтв ТНПУ стали учасниками поетично-пісенного дійства, приуроченого до 25-річчя від дня заснування факультету мистецтв. А відбулось воно в особливий спосіб: із своїми «Тайнами роздоріж» (одна із назв збірок) до них завітав тернопільський поет Арсен Вікарук. Відкрив його творчий талант для педагогічного світу професор кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, доктор мистецтвознавства Олег Смоляк. І треба віддати йому належне. Адже на мистецькій царині нашого краю не багато знайдеться тих, хто щиро опікується талановитими непересічними «скарбами», аби вони не канули в Лету, у міфічну річку забуття.
Отож, у його виконанні прозвучали різножанрові поезії Арсена Вікарука, зокрема пейзажна, інтимна та громадянська лірика: «Стекли берези жовтим воском», «Незатишно взимку у полі», «Ось вам і осінь прийшла з туманами», «Грудень дві тисячі тринадцятого року». «Небесна сотня», «Останні свідки» тощо. Марія Смоляк презентувала «Пам’яті Василя Ярмуша», «Творив останній свій вінець» та інші.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
У творчому вечорі взяли участь викладачі та студенти університету разом із членами літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України (поети Зіновій Кіпибіда, Анна-Віталія Палій, Богдан Кушнірик).
Справжнім музичним дарунком для присутніх стали пісні на слова Арсена Вікарука (музика Олега Зозулі, Василя Гончарука, Надії Кулик) у виконанні студентів Анастасії Решнюк, Уляни Шерстій та Василя Гончарука. Клас викладачів Олени Буркацької, доцента Богдана Водяного, Наталі Овод. Концертмейстери Софія Федик, Степан Буранич. «Естрадну п’єсу» Мирослава Скорика виконав ансамбль скрипалів факультету мистецтв (керівник – доцент, кандидат педагогічних наук Оксана Довгань).
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк.
– Арсен Вікарук народився великим чоловіком, а потім вже – поетом, – висловився про талант мистця завідувач кафедри театрального мистецтва ТНПУ, професор, народний артист України В’ячеслав Хім’як. – Сьогодні, на жаль, не час поезії. Сьогодні влада не читає. І це біда нашого часу. Мені дуже дорога поетична, натягнута струна цього чоловіка. Особливо після того, як я відвідав його мистецький «Гараж» і перечитав усі збірки. Зізнаюсь, не знаю по якій драбині він залазить на Чумацький шлях, але там таке: і бджоли гудуть по особливому, і падають дощі… Про теми у поезії можна говорити багато, але як? Це індивідуально. Це те, що визначає мистця.
Зворушливим був виступ декана факультету мистецтв, кандидата педагогічних наук Зіновія Стельмащука, Перегортаючи сторінку календаря, він зауважив, що саме цього дня, на який було заплановано творчий вечір, за церковним календарем іменини святого Арсена. І як тут не погодитись з тим, що нічого випадкового у цьому житті не буває.
В окопі
Невже нічого крім надії
Не залишається мені?..
Пливуть окопні трудодні,
Та не стають явою мрії.
З життя ідуть не лицедії,
А побратими в цій борні.
Невже нічого крім надії
Не залишається мені?
Чекаю явлення Месії
На покоробленій землі,
На не об’явленій війні,
Де що не день – сумні події…
Невже нічого крім надії?
Хворіє осінь
Хворіє осінь холодом, дощами,
Опалим листям, сумом вечорів,
Гагатним блиском зораних полів,
На тлі небес – останніми ключами.
Ледь обрій бовваніє, і тумани
Міняють лик від подиху вітрів –
Хворіє осінь холодом, дощами,
Опалим листям, сумом вечорів.
Химерні тіні темними ярами
Цураючись високих берегів
Пливуть, не залишаючи слідів,
І зникають у проваллі ями…
Хворіє осінь холодом, дощами.
04.11.2017
