Вже традиційно на початку весни до Чорткова приїздять жителі зі всієї Західної України аби похизуватися своїми пернатими та обмінятися досвідом із досвідченими птахівниками-любителями. Тут уже вдесяте пройшла західноукраїнська виставка-ярмарок птахів, організована Чортківською громадською організацією голубоводів, яку очолює Ігор Гаєвський.
Ярмарка зібрала у місті над Серетом понад 600 любителів пернатих, які представили понад шість тисяч птахів різних видів.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Починали ярмарку десять років тому лише для виставки голубів. Але з року в рік захід набував більших масштабів. Тому не лише птахами була багата цьогорічна виставка. Тут можна було купити чи продати будь-яку свійську тварину, намилуватися рідкісними породами голубів, гусей, качок, павичів, пантарок, індиків, перепелів, папуг, канарейок і ще багато інших пернатих. Тільки тут і цього дня бажаючі могли купити пару диких кабанів і навіть коня. Пропозиції для любителів птахів і тварин дуже привабливі: вибирай собі тільки найкраще.
Поспілкувавшись із декількома учасниками ярмарки, зрозуміла, що ці люди не уявляють свого життя без тварин і птахів. В кожного вдома – маленька міні-ферма чи пташник, які вони порають разом із членами сім’ї. Для багатьох з них – це власний бізнес, який є досить прибутковим. Проте, наголошують мої співрозмовники, ця справа приноситиме користь лише тоді, коли любиш її і віддаєш їй багато часу.
Пан Юрій із Копичинців уже три роки вирощує перепелів. Із пари птахів у власному інкубаторі він виростив 500 особин, за якими доглядає вся родина. На продаж пропонує дієтичні яйця і м’ясо, які сьогодні користуються попитом. Вирощування перепелів – справа нелегка, зізнається чоловік. Птахи потребують збалансованого харчування, ретельного догляду. чи вигідна ця справа? Як коли. Треба враховувати ризики, як от падіж птахів від хвороб, недотримання температурного режиму в інкубаторі. Але загалом, при умілому підході до діла, з нього можна мати зиск.
Зупиняюся біля неймовірно красивих і граціозних павичів, яких привіз на ярмарку пан Андрій із Дрогобича. Чоловік вісім років займається їх розведенням винятково заради краси. На його подвір’ї можна полюбуватися тридцятьма білими, чорнокрилими, індійськими породами павичів. Цікаво розповідає про особливості догляду за птахами. У самців яскравий хвіст починає рости лише з дворічного віку, і саме стільки часу має пройти, щоб самка знесла перше яйце. Весна – час спарювання у цих птахів. Тож на продаж любитель пропонує неймовірного красеня-самця за 100 доларів. У догляді павичі зовсім невибагливі, треба лише ретельно стежити, щоб у вольєрах було сухо і без протягів. Потребують ці птахи також багато простору. Вони голосно і пронизливо кричать, що подобається не всім, але родина любителя птахів уже звикла до цих звуків.
У Ярослава із Гусятина я побачила велетенських десятикілограмових мускусних індокачок – дуже популярну породу серед любителів-птахівників. У чоловіка особлива любов до тварин і птахів – за освітою він ветлікар, тож уміло доглядає своє пернате стадо. Має у господарстві сірих українських качок, різні породи гусей та кролів.
Вперше мені випала нагода побачити у чорткові дивовижних китайських шовкових курей, або, як їх ще називають у народі, пухових. У цих маленьких ліліпутиків із чубками на головах, замість пір’я – пух. Любитель-птахівник привіз цю дивовижу із Коломийщини і запевняє, що це найкраща порода серед усіх порід курей, які йому доводилось розводити. «Китайці» зовсім не хворіють, невибагливі у догляді, а їх яйця – дуже смачні і дієтичні. Проте їхнє м’ясо специфічне – воно такого забарвлення, якого кольору пір’я. Тож, розповідає птахівник, м’ясо може бути синім, червоним або жовтим. У господарстві пана Василя – папуги, канарейки, цесарки, пантарки, кролики рідкісних порід.
Часто зупинялися відвідувачі виставки біля велетенського півня породи Брама, Холмогорських гусей, вагою десять кілограмів, білих широкогрудих індиків, яких привезли птахівники із містечка Городка, що на Хмельниччині. За красеня півня просили 450 гривень, а за породистого індика треба було віддати цілу тисячу. І знайшлися покупці, які не пошкодували грошей на таку покупку.
Але найголовніші «дійові особи» виставки – голуби. Їх тут стільки – очі розбігаються. Породисті, ситі, кучеряві, хвостаті і навіть вухаті, – дивуєшся і не надивуєшся, якою унікальною і неповторною є природа, яким різноманітним є тваринний світ!
Іван з Теребовлянщини привіз свою голубину сотню, з яких переважає декоративна порода чеських дутишів. Неймовірно красиві, горді, поставні і навіть, я б сказала, надмірні. Вони походжають вольєром і скоса кидають свій зверхній погляд на тебе, ніби оцінюють тебе, а не ти їх. Знай наших! І стережись! Пернаті хоч і мирні, але за пальця дзьобнути можуть досить боляче, бо не дуже полюбляють цікавих чужаків. Іван каже, що любов до голубів йому привив ще його дідусь. З дитинства навчився доглядати за ними і сьогодні весь свій вільний час присвячує виключно їм.
Вирує ярмарка… Дивуюся, скільки у нас, на Тернопільщині, є людей, які можуть не торгуючись купити пару породистих пернатих чи свійських тваринок. І скільки сил, терпіння, власного часу треба витратити тим, хто вирощує граціозних птахів, породистих кролів-велетнів, гусей, качок, індиків. Цю справу треба любити, запевняють птахівники-ярмаркарі, вчитися на своїх помилках, здобувати досвід і дивувати своїми досягненнями. Це важко, але так цікаво!
Фото: Ірина Мадзій
