При першому погляді на роботи цього українського художника виникає дивне відчуття. Очі бачать одну картинку, а свідомість навздогін відкриває інше. На ці оптичні ілюзії безперечно варто поглянути двічі.
Перегляньте також:
- Сергій Надал подякував дітям, які надіслали нашим захисникам частинку великоднього тепла з рідного Тернополя
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
Український художник Олег Шупляк не перестає дивувати користувачів соціальних мереж своїми роботами. В основному його картини – це оптичні ілюзії. На тлі пасторального пейзажу буквально проявляється людське обличчя, або ж поруч з птахом на гілці «сидить» ще один, тільки з листя.
Надавати картинам подвійний сенс художнику подобається чи не більше, ніж займатися звичайним живописом. У роботах Олега Шупляка простежуються елементи сюрреалізму, абстракціонізму, символізму.
Потрібно оцінити креативне мислення митця, звичайними його роботи точно не назвеш. Кожнісінький, навіть найбанальніший пейзаж в його руках перетворюється на казковий світ, завдяки оптичним ілюзіям, художнім обманам зору, іграм розуму. А все почалось з простого захоплення. Сьогодні в доробку художника є вже більше 60 двовзорів.
Цікаво, що у світі є небагато митців, які малюють в такому ж стилі. Серед них Октавіо Окампо та Вадим Долинський. (До речі, українець мріє зробити спільну виставку, об’єднавши усіх художників-ілюзіоністів. Тож побажаємо йому успіху!)
Особливістю Олега у цьому жанрі є саме українська тематика. Художник пояснює своє тяжіння до національного колориту так: “Це не випадково, адже мистецтво знебарвлюється, коли зникає національне”.
У своїх ілюзіях він зображає відомих людей. Сьогодні серед його полотен можна виділити окремі серії: письменники, науковці, художники…
При цьому вся картина складається з окремих дрібних деталей, які доповнюють портрет особистості. Основне завдання художника полягає в тому, щоби поєднати обличчя та сюжет, зробити так, щоб картина легко читалась. Двовзори – це вміле поєднання абсолютно різних жанрів, символічний зв’язок вічних шедеврів та їх авторів. Саме за такі речі Олега називають “Українським Сальвадором Далі”.
Усі елементи картини повинні бути пов’язані логічно: якщо на картині зображено письменника, то повинні бути й персонажі його творів; якщо це художник – дещо з його картин або особливий, притаманний йому стиль (це, мабуть, найважче, адже Олегу доводиться максимально наближатись до манери чи стилю кожного митця).
