Михайло Гаврилко: стеком і шаблею за Україну

Сьогодні, коли ми вже вважаємо повернутою із забуття нашу історичну спадщину, здається, нічого нового для себе відкривати не потрібно. Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Стус, юні захисники Крутів – ці імена і постаті, як й імена ще багатьох героїв, знає нині кожен українець. Однак патріоти народжувались не лише на західній Україні, але й на східній. Та як мало ми знали про це досі! Із глибини років дійшла до нас правда про людей, які віддали свої життя за волю і незалежність нашої держави у ті далекі буремні роки.

Президент Історичного клубу «Холодний Яр», письменник, громадський діяч Роман Коваль повернув Україні багато несправедливо забутих імен. Є серед них й ім`я славетного скульптора, митця, воїна Михайла Гаврилка із Полтавщини. Його історичний нарис «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею», а згодом і однойменний фільм (автори сценарію – Роман Коваль, Василь Портяк і сл. п. Валерій Тетерятник, режисер і оператор – Володимир Бондаренко) підіймає завісу правди над однією непересічною долею митця, скульптора, який одного разу просто полишає своє звичне знаряддя праці – стеку і бере до рук зброю. Залишаючи роботу, сім’ю він іде боротись за Україну, гине в нерівній боротьбі як герой.

Але чому власне ця тематика і саме ця постать зацікавила автора? Роман Коваль пригадує, що коли на початку дев’яностих приїздив на Західну Україну, його вражало те, скільки тут було насипано повстанських і стрілецьких могил, як усюди майоріли жовто-блакитні прапори. Розумів, що саме із цих країв вийшли справжні герої і захисники Вітчизни. “Невже у нас на було таких хлопців?! – замислився він, – не може цього бути!” І почав пошуки…

Якось прочитав статтю про Михайла Гаврилка мистецтвознавця Віталія Ханка з Полтави. Звернув увагу, що він полтавець і січовий стрілець. Громадянин Російської імперії служив в УСС?! Це заінтригувало. Так власне народилися книга “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, а згодом фільм та книжка “Шевченкіана Михайла Гаврилка”.

Сучасники називали Гаврилка «романтиком, трохи Дон Кіхотом, князем Січових Стрільців». І це правда, бо у цій особистості уживалися різні характери: любов і ненависть, пристрасть і правдолюбство, нескореність і войовничість.

Скульптор і учасник українських визвольних змагань Михайло Гаврилко народився у вересні 1882 р. у селі Козацькі Хутори (тепер с. Гаврилки Полтавського району.) Студіював різьбярство і кераміку спершу у Миргороді, пізніше – в Петербурзі, Кракові, Парижі. З початком Першої світової війни вступив до Легіону УСС. В роки Української революції був старшиною Козацько-Стрілецької (Сірої) дивізії, скінчив життя партизаном-повстанцем. У фільмі його доля обривається трагічно: більшовики спалюють його у топці тепловоза.

Темою усієї творчої спадщини Михайла Гаврилка була Шевченкіана. Він автор багатьох барельєфів, пам’ятників Кобзареві. Та більшість його робіт була знищена тодішньою владою, а разом із роботою на довгі роки була знищена і пам’ять про великого митця-патріота.

Сьогодні із попелища історії до нас повернувся патріот Гаврилко, а з його ім`ям і розуміння того, що ми ще не знаємо правди про усіх справжніх героїв. І це добре, що маємо таких людей як Роман Коваль, цілу низку громадських діячів, які поставили собі за мету відродити забуту славу наших вояків, розповісти нащадкам про їх подвиги у книгах, віршах, фільмах.

Окремо хотілося б сказати про творця книги і фільму Романа Коваля, адже таких людей, яким болить наше минуле, і які просто одержимі ідеєю відтворення історичної спадщини, є насправді дуже мало. Пан Роман був свого часу в політиці (хоча за фахом – лікар), але, як каже сам, його «покликало слово і вже нікуди більше не відпустило». Людина щирої душі, яка не терпить фальші і брехні, Роман Коваль зрозумів, що «у політиці не ідеї вирішують, а мішки із золотом». Тому вирішив звідти втікати. Політика без нього втратила багато, а от література і історія здобули справжній скарб у його особі. Працездатності письменника можна щиро позаздрити, адже за роки незалежності він видав понад шістдесят книг про визвольну боротьбу.

І прочитати книгу автора, і подивитися фільм варто лише тому, що тут, на прикладі одного людського життя, прослідковується уся правда про минуле Наддніпрянської України. І перед нами розгортається ота предвічна любов до держави, незалежно від того, хто і в якій частині України народився.

Ірина Мадзій