«На Різдво — додому!»: з «Тріодою» заколядує уся Тернопільщина

— У попередні роки «Тріода» колядувала за кордоном, а цьогоріч, попри те, що безвіз відкрив кордони, святкуватимете вдома! Чому «На Різдво — додому!»?

Андрій Гамбаль: — З українськими колядками та щедрівками ми об’їздили увесь світ: США, Італія, Німеччина, Іспанія, але Різдво — родинне свято, тому ми нарешті вдома! Колядки, яких нас навчили в дитинстві в наших родинах, пройшли «тріодівську» обробку і нині ми хочемо поділитися ними з краянами, хочемо подарувати усім справжню радість Різдва.

— Здавалося б, колядки вже співані-переспівані, важко здивувати чимось новим, та ви готуєте несподіванки…

Андрій Гамбаль: — Готуємо експериментальний проект із тернопільським музичним гуртом «Gypsy ФРАЄР» (контрабас, гітара, барабан). Усі звикли до акапельного виконання «Тріодою» композицій, але наш різдвяний концерт буде ще й під супровід музичних інструментів. Серед несподіванок — колядки під блюзову та рок-н-рольну музику. Півторагодинний концерт у драмтеатрі відбуватиметься наживо. Окрім традиційних колядок та щедрівок, як «Свята ніч», «Спи, Ісусе, спи», «Добрий вечір тобі, пане господарю», звучатимуть й авторські різдвяні композиції, зокрема, наша нова пісня «Зима». Кожна колядка — це не просто пісня, це ніби молитва, те, що виходить із серця. Приємно, що наш різдвяний проект підтримали Молодіжна комісія Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ та Архикатедральний собор Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці.

Андрій Липко: — «Тріодівською» колядою хочемо подарувати свято тернополянам та гостям міста, мешканцям райцентрів. Ми багато колядували для українців за кордоном, цьогоріч буде наша дебютна різдвяна програма в Україні.

— Не раз доводилось чути від українських заробітчан, що за кордоном важко відчути правдивий християнський дух Різдва…

Андрій Гамбаль: — Наші емігранти казали, що ми привозимо їм дух Різдва. За кордоном справді інше відчуття свята, але українці, в якому б кутку світу вони не були, всюди бережуть наші традиції, колядують, відвідують одні одних.

Андрій Липко: — Різдво об’єднує велику родину українців у світі. Під час різдвяних зустрічей «Тріоди» за кордоном ми мали можливість почути варіації колядок, познайомитись із різноманітністю їх мелосу, адже спілкувалися з людьми з різних регіонів України. Торік на Різдво ми виступали в італійських містах, котрі постраждали від землетрусу, — Сполето, Перуджа, Помпеї. Люди були надзвичайно стривожені, тож ми допомогли їм заспокоїтись і відчути радість Різдва. Колядуючи та віншуючи з нами, вони забули про свій смуток. Найбільш трепетною була різдвяна зустріч з онкохворими дітьми з України в Українській Папській колегії. Ми колядували, діти танцювали, ми бачили їхні радісні оченята і розуміли, що іноді у важкій біді важливо просто обійняти ближнього.

“Тріода” заколядувала у Кременці.

— Як ви святкуєте Різдво у своїх родинах?

Андрій Гамбаль: — Для мене справжнє Різдво, це коли приїжджаю додому — в село Лосяч, що на Борщівщині, іду на всю ніч на богослужіння до церкви, добряче замерзаю, повертаюся вранці додому, снідаю з родиною, засинаю на годинку-другу і прокидаюся від колядок під вікнами. Потім їдемо до бабусі в Бурдяківці. Дитячі спогади про Різдво — це колядування з сестрою. Нам щедро віддячували господарі за коляду (усміхається — авт.)! А ще ота надзвичайна атмосфера у церкві на хорах, коли бабусі колядують і запитують, чи файно, хочуть, щоб я присів біля них на лавку. Душа тоді відчуває справжню радість!

Андрій Липко: — Родом я зі Зборова. Різдво завжди святкував із мамою, дідусем та бабусею. Цьогоріч ми з дружиною поїдемо на Святвечір до мами, будемо колядувати, підемо до церкви, провідаємо тітку та дядька. Справжнє Різдво «оселяється» в серці з дитинства, коли колядуєш, щедруєш, засіваєш.

Володимир Рибак: — У нашій родині Різдво відбувається по-особливому, оскільки ми — римо-католики, то перед Святою вечерею бабуся намащує медом облатку і ділить кожному, висловлюючи побажання. Мої батько і брат — за кордоном, щороку на свята вони приїжджають додому. Приємно, що цьогоріч в Україні католицьке Різдво було вихідним днем. Погоджуюся з думкою блаженнішого Святослава, що нема два Різдва, а є лише дві дати його святкування. А ще краще було б, якби увесь світ радів народженню Христа разом.

Андрій Липко: — Ми належимо до різних конфесій: Володя — римо-католик, Андрій — православний, а я — греко-католик, але у нас нема відчуття, що ми різні, бо молимося до одного Бога, беремо участь у церковних прощах до Зарваниці, були на світовому дні молоді в Кракові.

Андрій Гамбаль: — Усі ми з одного регіону, наші колядки тільки частково відрізняються мелосом, та ми так багато часу проводимо разом, що вже й не згадаємо, у кого яка мелодія. Коли моя бабуся на Різдво починає співати давні колядки, я відразу вмикаю диктофон, бо це надзвичайно глибинна інформація.

— А є колядки, які ви осучаснили?

Андрій Гамбаль: — «Сумний Святий вечір» ми переробили під нинішні події в Україні. Війна на Донбасі зачіпає кожного… Ми маємо можливість бувати на Сході України по всій лінії фронту, тож бачимо очі наших героїв. Важко святкувати Різдво в окопах, коли вдома чекають дружина та діти…

Андрій Липко: — Цю колядку виконуємо тільки в тилу, щоб спонукати людей до роздумів, щоб пам’ятати ціну нашого спокою. Легко співати на мирній території, а особливі емоції отримуємо, коли виступаємо для наших солдатів на імпровізованій сцені.

Андрій Гамбаль: — Якось виступали посеред лісу на галявині, збитій «Градами». Обережно пробирались туди, щоб не вгатили по нас, а вже під час концерту вояки просили нас «дати жару», щоб сепаратисти заздрили (сміється — авт.).

Володимир Рибак: — Після одного з концертів у розмові з командиром батальйону ми сказали, що нам незручно, що бійці тримають оборону, ризикують життям задля нашої безпеки, а ми живемо у звичному ритмі. «Ваша пісня — ваша зброя! А ми за вас тут стрелимо!» — відповів він.

Андрій Гамбаль: — Пісня на фронті справді додає сил. До нас підходили молоді вояки, дякували російською. Перепрошували, що не розмовляють українською, шкодували, що не знають нашої мови. Якщо вже згадали про мовне питання, то скажу, що 70 % концертів ми проводимо на Східній Україні — Харківщина, Дніпропетровщина, Донеччина, і жодного непорозуміння ніколи не було. Перед самим Новим роком ми мали два концерти на Донеччині. Ми з Тернополя, а нас хочуть чути на Донбасі — для нас це велика гордість і велика місія.

— Яке найбільше різдвяне диво «Тріоди»?

Андрій Гамбаль: — Життя «Тріоди» — суцільна пригода (усміхається — авт.). Ми легкі на підйом — зібрали сумки і погнали! Особливо екстремальне Різдво було торік в Італії. Їдемо автобаном, як раптом заклинив двигун… Якось нам вдалося відкотити автомобіль на стоянку, але через вимушену зупинку ми не встигали на концерт. Порятували отці — приїхали по нас і всю дорогу «пекли» під 150 км/год. І ми таки встигли! Та коли після концерту прямували до онкохворих діток, то ще в іншому авто пробили колесо… Не розуміли, що коїться: маємо благословення, але щось не дає донести добро до людей…

Андрій Липко: — Але все закінчилося хепі-ендом, а випробування наповнили нас ще більшою радістю!

— Чи є у вас улюблені колядки?

Андрій Липко: — Особливою для мене є «Свята ніч». Пригадую її з дитинства у виконанні дідуся та бабусі, а кілька років тому я почув її від троюрідної сестри, яка внесла в колядку щось нове — європейський дух Різдва.

Володимир Рибак: — Моя улюблена — давня колядка «Хто там по дорозі йде до Вифлеєму?». Кожного Різдва я співав її з мамою в костелі. Це назавжди в душі!

Андрій Гамбаль: — Люблю всі колядки! Відколи себе пам’ятаю, на Різдво моя мама завжди брала баян і ми колядували всією сім’єю. Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» — актуальна у всіх районах нашої області. До речі, на концерті вона звучатиме в несподіваній обробці. Ми давали її слухати народному артистові Богдану Іваноньку. «Даю вам лайк!» — схвалив. Взагалі-то ми всі пісні даємо критикам для оцінки. Так, скажімо, моя дружина критикує як представник «молодіжної комісії», а Богдан Михайлович — як «солідної комісії». Якщо композиція проходить усі «комісії» — отже, все гаразд!

— Ви коли-небудь брали участь у різдвяних вертепах? Цікаво, які б ролі ви нині хотіли зіграти?

Володимир Рибак: — У школі я завжди грав Жида…

Андрій Липко: — Правда! У Володі є щось таке комедійно-добродушне! Так, як скаже він, хай навіть одне слово, але з неймовірною енергетикою, ніхто з нас не вдасть.

Андрій Гамбаль: — Андрію Липку я би дав роль Східного Царя, який прийшов із дарами (усміхається — авт.).

Андрій Липко: — Кучерявий цар (показує на лисину і сміється — авт). Але друзям збоку краще видно!

Андрій Гамбаль: — А я у вертепі завжди був як не Ангелом, то Пастушком (усміхається — авт.). Ці ролі мені підходять донині, я би, мабуть, не міг зіграти Жида.

Андрій Липко: — Справді, Андрій — наш «пастушок», має свою «паству» — нас із Володею, плекає музику (сміється — авт.). Наші авторські пісні — це в основному Андрієві пісні. Він є мудрим «пастухом» своєї пісні!

— Гарний вийшов «тріодівський» вертеп! А тим часом під ногами — калюжі, визирає сонце… Порадьте, де взяти різдвяний настрій, натхнення до колядок?

Андрій Гамбаль: — 16 січня буде сніг! Сподіваємось, наша пісня «Зима», яка прозвучить на концерті, принесе зиму! «Зима, зима малює на вікні, малює тобі квіти…» — торік ми їхали на авто, падав лапатий сніг — так і народилася композиція. Це ніжна лірична пісня, якою хочемо принести позитивний настрій.

Андрій Липко: — І навіть якщо за вікном не падає сніг, ти все одно його бачиш! Пісня «Зима» переконує! Її взяли всі радіостанції України, про неї пишуть гарні відгуки. Це тішить! Українська музика розвивається фантастичними темпами, є зустрічні кроки тим, хто робить якісну музику.

— І на останок: ваші побажання тернополянам.

Андрій Липко: — Бажаю всім, хто де б не був, максимально відчути справжнє Різдво, таке, яке несемо з дитинства! Ще хочеться, щоб родини зібралися вповні на свята, бо нині такий час, що багато хто перебуває далеко від рідної домівки, від рідного краю. Мої сестра з шваґром теж за кордоном, тож, буває, колядуємо на Різдво через інтернет. А ще дуже хочеться, щоб нарешті закінчилася війна.

Володимир Рибак: — Посміхайтеся один одному, даруйте радість!

Андрій Гамбаль: — Ми живемо у непростий час: все неймовірно швидко мчить, на нас тисне шквал інформації, довкола багато негативу, але на все потрібно дивитися через світлі окуляри і отримувати від життя задоволення. Навіть, якщо хтось зробив вам прикрість, просто посміхніться у відповідь. Усмішка завжди перемагає! Різдво — це теж щира усмішка, з якою ми приїжджаємо додому!

Різдвяний концерт у Бережанах.