Пригадую нашу першу зустріч. Вона практично відбулася після того, як на загальних зборах колишнього колгоспу «Правда» молодого ветлікаря господарства Василя Градового обрали керівником аграрно-орендного господарства «Правда». Смерч кучмівських реформ на селі, чорним крилом безробіття, відчаю, примарою завтрашнього дня накрив галицьке працьовите й тихе село. Найважче було у віддалених селах серед яких Звиняч, Скомороше, Косів на Чортківщині. До райцентру добрих три десятка кілометрів бездоріжжям, автобус їздив раз — два в тиждень.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Молодь від безвиході одразу ж правдами-неправдами тікала на заробітки в Росію, Польщу, Іспанію й Португалію. Хто мав можливості, продавав наліво — направо колгоспне майно, техніку, ліквідну продукцію, худобу, сільськогосподарський реманент. Селяни й собі почали тягнути, не гребували цеглою, шифером, заіржавілими скобами й цвяхами, напівгнилими дерев’яними балками з корівників, свинарників, токових господарств, кормоцехів… Повний хаос і зневіра, вседозволеність, запущені поля, де вже починали рости берізки і чортополох і люди, які роками не бачили зарплати…
Мільйонні борги за кредитами, рік не оплачувана зарплата майже 250 трудівникам. Відсутність техніки, посівного обладнання, насіннєвого матеріалу. І це тільки вершина айсбергу знищеної за рік-два колективної господарки. Молодий директор сформував команду з місцевих спеціалістів. Разом зуміли пережити розруху, крок за крок впевнено рухатися вперед, розвиваючи одночасно рослинництво, нарощуючи поголів’я худоби, племінного молодняка.
Упевнений, енергійний, вимогливий, совісний, грамотний успішний агроменеджер пан Василь щоденно працює не на показ, а для душі й серця. В його трудовій книжці єдиний запис : село Звиняч, колгосп «Правда», ААГ «Правда», ПАП «Дзвін». Закінчив він із червоним дипломом Бучацький радгосп-технікум, за фахом ветлікар, одночасно заочно закінчив Московську ветеринарну академію. Уже 23 роки Василь Градовий — успішний керівник одного з найкращих приватних орендних агропідприємств не лише Чортківського району, а й Тернопільщини. Багатогалузеве господарство обробляє 8,5 тис. га землі. Орендують земельні паї у Звинячі, Скоморошому, Косові, Ридодубах, Білому Потоці, Семиківцях, Білобожниці, Білій, Лосячі, Бурштині та Бурдяківцях. Заслужений працівник сільського господарства України, кавалер орденів Знак Пошани, «За заслуги» ІІІ ступеня, удостоєний почесної грамоти Кабінету міністрів України, депутат Тернопільської обласної ради, голова ради сільгосппідприємств Чортківщини.
— Василю Степановичу, ПАП «Дзвін» обробляє чимало землі в Чортківському та Борщівському районах, на Івано-Франківщині. Серйозно займаєтесь тваринництвом, маєте молочно-товарну ферму, утримуєте 650 голів ВРХ, з них — 250 дійних корів.
— Ми взяли курс на нові технології, племінну й селекційну справу, навчання зооветспеціалістів, операторів, доглядачів, покращення побутових умов праці. Постійно оновлюємо дійне стадо на 30-35 відсотків високопродуктивним молодняком, — каже Василь Градовий. — Плануємо зробити молочний комплекс на 900 корів, 2000 голів ВРХ. Молоко з ферми йде екстракласом. Середньорічний надій торік сягнув 5400 кілограмів молока на корову. На майбутнє плануємо зробити комплекс на 25 тисяч голів свиней м’ясного напрямку. А це — нові робочі місця, повний соціальний і юридичний пакет, гідна зарплата, оплачувані відпустки. Земля це — велика праця, оберіг кожного нашого селянина, його родини, й усієї України.
У ПАП «Дзвін», зокрема в селі Ридодуби запустили другу зернову сушарку на дровах, у Лосячі вже зробили третю, господарство експортує за кордон зерно, має валютні надходження. Ціна газу для сільгоспвиробників виросла настільки,що залишили реконструкцію тваринницького комплексу й зробили дві компактні енергоємні сушарки добовою потужністю 250 тонн. Життя заставило в короткі терміни відшукати значні кошти на модернізацію токових господарств. Якщо колись «Нивою» чи «Колосом» намолочували 100-150 тонн зерна, були запрограмовані втрати урожаю, то сьогодні, коли лани обслуговує іноземна зернозбиральна техніка, в жнивну пору отримували 500-600 тонн збіжжя. У перспективі планують побудувати елеватор у Білобожниці.
Поцікавився у Василя Степановича, скільки працює людей на центральному та інших відділках.
— У ПАП «Дзвін» працює 250 чоловік, з яких на постійній основі 200. Крім цього маємо власну цегельню, — каже мій співрозмовник. — Вона працює сезонно. Зайнято на заводі 40 — 50 працівників. Стараємося залучити до праці якнайбільше наших земляків.
— Я побував в усіх селах, де орендує землю очолюване Вами ПАП «Дзвін». Неозброєним оком видно позитивні зміни в соціальній сфері, настроях людей. Усе більше молоді залишається у рідних оселях, створюють сім’ї, працюють у господарстві. Село міняє обличчя…
— Тернопільський поет Михайло Левицький писав: «Де ростемо, там мусимо цвісти». Коли обрали директором господарства, пообіцяв людям провести газ, капітально відремонтувати центральні дороги, бічні вулиці. За 18 кілометрів від Білобожниці за кошти господарства тягнули центральну магістраль. І в 1999 році запалав голубий вогник в оселях жителів Звиняча. Доклалися і самі жителі — за свої гроші провели газ уже до власних садиб. Побудували бетонний міст через Серет за підтримки сільського голови Марциніва та місцевих депутатів. Коли вже розбагатіли придбали свій ескаватор, яким розчищаємо всі наші дороги від снігу. Понад 100 тисяч гривень виділили на капітальний ремонт дороги Звиняч — Скомороше. Спільно із сільською радою провели капітальний ремонт амбулаторії сімейної медицини, вуличне освітлення, залучили громаду на благоустрій територій кладовищ, на майданчики виділили 100 тисяч гривень. Зробили в’їзд у село. Відремонтували дитячий садок, завезли туди кухонне обладнання, меблі. 200 тисяч гривень виділили на капітальний ремонт будинку культури в Бурдяківцях Борщівського району. Перекрито бляхою дах, зроблено нову стелю, закуплено 220 театральних стільців. У Скомороше побудували каплицю, в Звинячі — капличку Матері Божої, перекрили дах української греко-католицької церкви, надали жовту бляху для позолоти куполів православної церкви Київського патріархату. побудовано капличку святого Яна. Побудовано духовний комплекс в селі Лосяч. Такі речі завжди робимо радоо, адже це — духовна культура не одного покоління, наш християнський обов’язок. Хліб і Божа молитва — завжди святість у нашій хаті. На цих високих помислах мене й дружину виховали батьки, а ми — дітей, вони виховують своїх дітей, наших онуків.
— Василю Степановичу Вітаю Вас, сім’ю, усю велику хліборобську родину ПАП «Дзвін», пайовиків з Новим роком. Різдвом Христовим. Христос ся рождає!
— Славімо його!
