Католицька Церква у груднi вiдзначає Рiздво Христове, а вiрнi Схiдного обряду – в сiчнi… Так, це правда. Різдво Христове обидві Церкви зустрічають 25 грудня, однак різниця тут не в принципових догматичних питаннях, а в різному способі літочислення, а конкретніше – в різних календарях: юліанському та григоріанському. Колись єдина Церква Христова зустрічала це свято в один день, але з упровадженням нового стилю в Католицькій Церкві цей день, відповідно, теж змістився на тринадцять діб.
Тому, власне кажучи, слід розрізняти сам день Різдва Христового, та день нашого молитовного вшанування цієї події. І якщо історично ми можемо прослідувати появу самого свята, зі своїми унікальними відправами, та натхненними духовними піснеспівами на цю честь, то визначити реальну дату народження Христа на жаль, чи то на щастя, не є можливим.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Проте є припущення, що Iсус народився не взимку, а у iншу пору року
Не дивлячись на те, що Ісус Христос був реальною людиною та жив на землі в конкретних історичних умовах, воля Божа була на те, щоб людям наступних поколінь залишалась невідомою конкретна дата Його народження. Ми знаємо багато історичних деталей Різдва. Скажімо те, що Ісус Христос народився в місті Віфлеємі (Бейт-Лехем), це 8 км. на південь від Єрусалиму. Бейт-Лехем в перекладі з івриту означає «Дім Хліба». Віфлеєм сьогодні є одним із найдавніших міст світу, і був заснований приблизно в XVII столітті до нашої ери. Спочатку у Віфлеємі проживали хананеї ( чи ханаанці), а потім – юдеї. Зараз це місто населене переважно арабами-палестинцями. На основі біблійної хронології, ми також можемо дещо реконструювати картину новозавітних подій, а ще співставити її з відомою нам світською історією. Тим не менше, варто мати на увазі, що світські джерела дати Різдва не відкривають, а церковні джерела доволі суперечливі. Там де вони не заплутують нас відсутністю інформації, вони заплутують надміром та величезною кількістю ймовірних математичних чи календарних похибок.
Коли народився Христос?
Відомий історик та богослов, професор Болотов зауважує, що в нас є надзвичайно мало корисної інформації для того, щоб робити про це хоч якісь достовірні висновки. Христос був розіп’ятий у п’ятницю 14 або 15 нісана, за Понтія Пилата. Пилат правив з 26 по 36 роки. З цього ряду виключенню підлягають тільки 26, 27 і 28 роки. Невідомо, чи був розп’ятий Христос 14 чи 15 нісана. Не можна також точно з’ясувати, скільки років тривало суспільне служіння Христа. Думка, що воно тривало 3,5 роки належить Євсевію Кесарійському. До цього погляду він прийшов не як історик, а як екзегет, ґрунтуючи своє припущення на згадці про три Пасхи в Євангелії від Іоана. Але, по-перше, не можна виключати, що Євангелист згадав не всі Великодні; а по-друге , в II-III століттях віруючі трималися тієї думки, що Господь проповідував лише один “рік Господній приємний” (Іс. 61:2 ). Це говорить про те, що вже християни перших століть не мали точного уявлення про час служіння Христа.
Ми не знаємо точно, скільки Христу було років, коли він почав Своє служіння. Вказівку св. Луки: «Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять» (Лк. 3:23 ) можна розуміти і не буквально. Та й невідомо, як саме це можна трактувати – у бік зростання чи спадання. Далі, невідомо, який рік Тиберія вважати п’ятнадцятим: його межі коливаються від 16 березня 28 року, по 27 вересня 29 року; а деякі екзегети, посилаючись на те, що Тиберій протягом деякого часу також був співправителем Августа, взагалі вважають тут можливим говорити і про 27-й рік. При такій кількості невідомих даних, звичайно, точний рік Різдва Христового наука визначити не в змозі. Єдине, що можна знати напевне так це те, що Ісус Христос народився не раніше 748 (6) і не пізніше 749 (5) року. Цей висновок узгоджується результатами багатьох дослідників.
Як відомо, на час Різдва пастухи були зі своїми стадами в полі (Лк. 2:08 ), а це означає, що швидше за все, це сталось не зимою, а в якусь іншу, теплу пору року. Хоча й це теж доволі сміливе припущення. Коли ангел сповістив Діві Марії про скоре народження Сина, її родичка Єлизавета уже була на шостому місяці вагітності ( Луки 1:26 ). А вагітність Єлизавети почалася після того, як ангел сповістив про це її чоловіку Захарії в храмі, під час богослужіння свята (Луки 8:1-11 ). Якщо ж припустити, що це богослужіння відбулося на День умилостивлення, що відзначався у вересні або жовтні за нашим календарем, то ми додамо до цієї дати шість місяців до народження Предтечі, та дев’ять місяців до народження Спасителя. Так у нас теж вийде зимове Різдво. Але, треба чесно визнати, в тексті Святого Писання немає жодних прямих вказівок на те, що ангел з’явився Захарії саме в цей день.
Варто також загадати про перепис, у якому мали взяти участь і Марія з Йосифом. Зазвичай, перепис населення проводився саме в зимові місяці. Передусім це було зручно для того, щоб люди могли спокійно повернутись до себе додому з місць свого заробітку та мали більше вільного часу.
Також існує давній переказ про те, що Благовіщення відбулося того самого дня єврейського календаря, у який згодом сталося саме Розп’яття. А воно, як відомо, припало на старозавітню Пасху, котру святкували приблизно в нашому квітні. В такому випадку, підраховуючи у нас знову виходить грудень! Але головна слабкість такої гіпотези полягає в тому, що про таке неймовірне співпадіння також немає жодного слова в Євангеліях! Деякі дослідники, в такому разі, припускають, що передання про тотожність днів Благовіщення та Великої П’ятниці з’явилося вже після того, як Різдво почало святкуватись зимою.
А з якого саме часу святкують Рiздво Христове взимку?
Не дивлячись на те, що свято Різдва Христового належить до числа найбільших свят Церкви, воно стало відомим доволі пізно. Про дату 25 грудня вперше вказано Секстом Юлієм Африканом в його літописі, написаному в 221 році. До цього часу пріоритетним святом після Великодня, було саме Богоявлення, яке святкувалось 6 січня. В символізмі цього свята поєднувалось і Хрещення, і саме Різдво.
Із початку V століття святкування Різдва було повязано з днем зимового сонцестояння. Народи Близького Сходу, що вже прийняли Євангеліє, на той час ще зберегли традицію в цей день прославляти сонце наче бога. В язичницькому календарі 25 грудня саме прославляли лжебога Мітру. Для того, щоб відвернути християн від цієї згубної традиції, було вирішено розділити святкування Різдва та Хрещення Господнього. Для цього було виділено та перенесено спомин про Різдво на кілька днів наперед. На урочистих богослужіннях свята згадується народження Христа, що як “Сонце правди” осяяв та зігрів благодаттю язичницьку землю.
А хто встановив таке святкування?
Із розповсюдженням Євангелії, природно, розповсюджувався й християнський церковний місяцеслов. Звичайно, він часто міг відрізнятися чи доповнюватися особливостями тієї чи іншої Помісної Церкви, тим не менше, святкування Різдва Христового з плином часу викристалізувалось як цілком логічне продовження вже існуючого річного кола свят Православної Церкви, та навіть, в певному сенсі, очолило його. Деякі джерела пов’язують це нововведення з Римською Церковою, від якої свято поширилось і на інші Помісні Церкви світу.
Який висновок з цього можна зробити?
Існує ціла низка об’єктивних причин, чому люди не зберегли цієї дати. Перші християни походили з юдеїв, у котрих була традиція не звертати уваги на дні народження, вражаючи їх «початком людських скорбот та хвороб». І лише з часу, коли Церква наповнилася греками та представниками інших, колись язичницьких народів, з’явилось можливість переосмислити значення цього дня. Так чи інакше, правдиву дату Різдва було втрачено.
З іншого боку, за час земного життя Спаситель був для всіх простим теслею, котрий походив хоча й царського, але з давно забутого всіма, збанкрутілого роду. Він не народився в належних йому царських палатах, про Нього не писали за життя літописці. Він не мав слуг, бо сам був усім слугою. Романтична, та по-дитячому щира різдвяна історія розповідає, що народився Він у стайні, в оточенні домашньої худоби. Тридцять років, з усіх тридцяти двох з половиною років свого життя, Він нікому не розповідав про своє божественне достоїнство. Своїм сучасникам він виглядав швидше за дивака або божевільного, ніж справляв враження довгоочікуваного усіма Месії – Визволителя народу. Тож в цьому сенсі було б багато дивніше, якби ця дата скрупульозно передавалась ще заздалегідь до того, як на голгофському Хресті здійснилось Таїнство нашого спасіння.
Достовірність Різдва підтверджується не документами та рукописами, а власним досвідом живої віри. Людині, яка знає Христа особисто, достатньо розуміти, що день народження принципово відрізняється від Різдва, яке завжди буде мати символічне значення, коли б воно вперше не відбулось. Цей день – день символ. Щороку він духовно повторюється там, де щирі люди готові впустити до себе Спасителя, котрий стоїть біля дверей їх серця та стукає…
