Бо місця не стало для них

«І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді (сучасний готель) місця не стало для них».

Євангеліє від Св. Луки (2:7)

Бо місця не стало для них… Давайте поміркуємо разом. Що таке готель? Це місце, де, зазвичай, люди переймаються грошима, їжею, питвом, розвагами тощо. Так було завжди у всі часи. Навіть дві тисячі років тому. З одного боку: важко уявити, що Йосипа з вагітною Марією не впустили на поріг цього закладу. Адже, що може викликати будь-яка жінка-породілля, яка ось-ось… Звісно, найперше – це співчуття і бажання допомогти. З другого – все відбувалось згідно волі Бога, кажучи сучасною мовою, за Його сценарієм. Будь-яке Євангеліє – це особливі духовні тексти (притчі) з особливим глибоким символічним змістом. Згадаймо, Йосип і Марія від самого початку були не такі як всі. І для того, щоб такими стати (духовно і фізично очиститись) їм довелось багато працювати над своїм духовним ростом. Чи змогла б звичайна жінка прийняти і виносити у своєму лоні Божого Сина? Ні. Вона не витримала б тих енергетичних потоків, того Сяйва Світла… Згоріла б. Очищення проходила  вся «родова гілка», згадайте, скільки молились і постились батьки Марії, перш ніж вона сама з’явилась на світ? Майже все життя. І ще одне. Перепрошую, уявіть на якусь хвильку сучасного чоловіка, який раптом дізнається, що його дружина вагітна, а він до того не причетний… Отже, на момент з’яви Йосипа і Марії у Вифлеємі  вони духовно (енергетично) відрізнялись від мешканців цього міста. З їхніми серцями відбулась трансформація духовної  Любові (агапе).  Вони стали провідниками Світла. Хай воно невидиме, але дуже відчутне і насправді разюче. Що таке трансформація серця? Це коли воно наповнюється Любов’ю, Милосердям, Співчуттям, Доброчесністю, Благістю, Всепрощенням, Смиренням і Терпінням. Протилежним якостям (гніву, заздрощам, образам тощо) місця у такому серці вже немає. Тому без зайвих слів стає зрозумілим, чому у тому віфлеємському «готелі» не знайшлося місця для батьків Небесного Немовлятки. Дуже просто: різний рівень свідомості, відтак різне світосприйняття.

Чи знаєте ви, що людський організм (окрім води, 80%) складається з інформації та… світла. Мовою науки – фотони. Найелементарніші частки. Коли фотони «зібрані» (цілісні), вони утворюють потужний світловий сніп променів. Тоді про таку людину кажуть: світиться ізсередини. Тоді й з’являються  над окремими особистостями сяючі німби. А коли ж фотони розсіяні, тоді що? Тоді людина більше переймається матеріальним світом, відповідно, внаслідок цього у неї виникає багато бажань, а там де бажання, там і гнів, й образи, жадібність, заздрість, помста… цей перелік дуже довгий.

Хлів, ясла – це символи бідності, смирення, терпіння. Діва Марія з Божественним спокоєм приймає (так само як і її опікун Йосип) ситуацію, що склалася, тому що давно все віддала в руки Бога.

Про народження Ісуса Христа розповідається тільки у двох Євангеліях: від Матвія, і від Луки. А от про прихід волхвів (астрологів) йдеться тільки в одному з них – від Матвія. Та й то – не багатослівно.

Їхні імена Мельхіор, Балтазар, Гаспар. Вони принесли золото, ладан і смирну.  Це  глибоко символічні дари. У давнину золото символізувало не лише багатство, а й духовні скарби. Ладан – це символічна субстанція Душі. Виготовлявся із сосни та кедру, дерев, які мали потужну енергостверджуючу силу та енергетику. Ароматом з ладану обкурюють храми, у яких відбуваються богослужіння. Ладан – це містичний зв’язок через вогонь з Небом. Миро готується вищим духовенством церкви з оливкової олії, білого виноградного вина й ароматичних речовин, із спеціальним богослужінням при цьому. Священнослужителі використовують цю пахучу рідину при здійсненні таїнства миропомазання. Дари символізують думку, почуття і фізичне тіло. 

До речі, існує версія про те, що Бальтазар став царем Аравії, Мельхіор – Персії, Гаспар – Індії (Бхарати).

Сучасні астрономи, посилаючись на знання древніх астрологів, обґрунтували цікаву версію. 2000 років тому в момент народження Ісуса Христа (зимове сонцестояння) з’явилось нове зіркове скупчення Яслі… Ця назва зафіксована на древніх астрономічних картах. Мало того, обабіч нього є дві маленькі зірочки, назву яких – Віслята – можна знайти в описах Плінія Старшого…

Тварини. Там були віл (бик) і віслюк.

Хлів – це символ фізичного тіла. Віл, віслюк – низинна природа людини. Коли людина стає на духовний шлях, всередині неї починається шалена боротьба. Коли людина переможе в собі низинні бажання та якості, в ній з’явиться… Світло. Всередині неї народиться духовне Дитя. Щороку для людей планети Земля народжується містичний Ісус Христос, аби нагадати людству про Божественну природу людини. Церква встановлює символічну підготовку до цього свята – 40 днів (у нумерології це особливе число, але це окрема тема). А у мене запитання: чи багато серед сучасних людей тих, хто називаючи себе християнами, ставить собі за мету спробувати 40 днів по-справжньому попостити, як духовно так і фізично? Монастирі до уваги не беремо. Можете не відповідати. Відповідь давно всім відома.

Щоб по справжньому зрозуміти свято Різдва, насправді треба до нього готуватися… впродовж року, тобто завжди. Тільки тоді в кожній людині «народиться» Христос як символ Світла і Любові. Давайте будемо відвертими: багато людей у ці дні співають про те, що Христос зійшов на Землю, аби спасти «люд увесь». А оскільки Він вже всіх Спас, то можна й далі продовжувати грішити, впиватися, переїдати (та хіба тільки це?) – і так увесь вік.

Кожне Різдво Христове – це ще один шанс нам, людям, змінитися внутрішньо. Відкрити серце, впустити туди Світло. І процес цей має бути не одноденний, а повсякчасний:

Кожний день – це Різдво Христове.
Навіть якщо сумно, якщо пада дощ.
Якщо на одному кінці планети – війни,
А на протилежному – бабця Марфа сапа город…
Кожний день – це дарунок від Бога авансом.
Це великий нам шанс в майбуття
Подивився Христос на Землю – і заплакав:
Люди, я ж приходив до вас недавно,
Господи, то невже це знов…

Оченята новонародженого Немовляти відсвічують лагідним променистим Світлом. Світлом від Світла. Його тиха усмішка налаштовує на гармонійний лад у Душі, спричинює до світлих розмислів, торкається найпотаємніших духовних струн… Зупинімось на хвильку, запам’ятаймо цей стан, ці відчуття. І, кажучи: «Христос рождається! Славімо Його!», відчуймо, як традиційне до цього часу різдвяне привітання набуває глибиннішого і значимішого значення, аніж завжди. Вслухайтесь: воно не просто промениться Світлом, а допомагає кожному з нас стати його продовженням. Станьмо ним.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram