Децентралізація дала у регіони більше грошей, але й наклала більше обов’язків. Проте в обласній раді чомусь зовсім не дбають про Тернопіль, хоча обласний центр дає найбільше податків і також є частиною області.
Видатки ростуть швидше за доходи
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Децентралізація внесла зміни у розпорядження грошима. Логіка політики децентралізації полягає в тому, щоб на найнижчому місцевому рівні громада вирішувала, як їй жити. Для цього на місця передали повноваження з управління майном, фінансування транспорту, освіти, утримання медичних закладів. Одночасно у руки місцевих громад передали частину податків, які мали б забезпечити кошти для виконання обов’язків. Проте видатки зросли значно більше, ніж доходи міського бюджету. Інфраструктура, зокрема навчальні заклади, центри обслуговування населення, лікарні функціонують так, що обслуговують не лише безпосередньо мешканців обласного центру, але й значну частину мешканців області.
Як приклад наведемо ситуацію, яка склалася з профтехосвітою, де лише близько 24 % студентів є тернополянами. Проте всі сто відсотків на сьогодні оплачуються виключно з міського бюджету. У той же час саме Тернопіль віддає близько 40 % усіх податків області. Натомість місто практично нічого не отримує від області. На кожну послугу мають бути закладені кошти у бюджеті міста, району чи області. Поки що ж все самотужки тягне лише Тернопіль. При цьому видатки зростають значно швидше за доходи. Зокрема за підсумками 2017 року видатки перевищили «збільшені» доходи майже на 276 млн грн.
Область мала б підтримати Тернопіль
Цю різницю могла б якось допомагати покривати обласна влада. На рівні області мали б представлятися інтереси ВСІХ ГРОМАД. Тут мало б вирішуватися питання фінансування дошкільної освіти дітей з районів. Зрештою — це обов’язок обласного рівня платити свою частку за використання спільної інфраструктури у місті Тернополі такої, як лікарні, садки, заклади культури тощо. Адже Тернопіль також є частиною області.
Цікаво, що сам Тернопіль, у цьому питанні прогресивніший і подбав про те, щоб проблема фінансування не перетворювалася у проблему батьків. Скажімо, навчання зареєстрованих у Тернополі дітей у Тернопільській обласній школі мистецтв ім. Ігоря Ґерети, що керується з обласного рівня, відбувається за рахунок коштів міського бюджету. Тобто, місто перераховує до обласного бюджету кошти відповідно до кількості тернопільських дітей. Так само мало б відбуватися і у випадку з наданням послуг медичного забезпечення, дошкільної та позашкільної освіти мешканців області, які користуються ними у Тернополі. Область мала б взяти на себе частку фінансової відповідальності.
Де взяти гроші
Очевидно, що першим постане питання, де взяти гроші для взаєморозрахунків між бюджетом міста та області. Давайте вдамося до мови цифр, до податкової бази, яку дає децентралізація.
На рівні області залишається 15 % податку на доходи фізичних осіб, включно з тими, які працюють на території Тернополя. Цього року до обласного бюджету надійде близько 154 млн грн від цього податку. Проте за останні два роки область не перерахувала до міського бюджету жодної копійки. Тобто податки, які платять тернополяни, не йдуть у місто, а йдуть на розвиток окремих «привілейованих» районів області. Місту доводиться вишукувати резерви, щоб самостійно фінансувати медичні заклади, дошкільну та позашкільну освіту, а на рівні області роблять вигляд, що «проблеми не існує».
Відкритим залишається і запитання, що роблять 12 обласних депутатів, обраних від Тернополя? Чому вони не піднімають питання співфінансування з обласного бюджету послуг, які надаються у Тернополі? Чому Тернопіль, який найбільше віддає в обласний бюджет, нічого звідти не отримує? Це питання, на які треба вже давати відповіді. Бо в українській політиці, навіть обласного рівня, поки не сформувалася культура відповідального ставлення до своїй повноважень. Політику сприймають, не як господарську справу управління, а як можливість повиступати з трибуни. Страждають же від цього прості люди.
