Інструктор зі стрільби вистрелив у курсантку Олександру Павук

Наприкінці літа Олександра пройшла конкурсний відбір до патрульної поліції, від серпня навчалася у вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони, що в селі Городок на Рівненщині. Днями курсантка мала скласти державний підсумковий іспит і приступати до поліцейської праці, чого чекала з нетерпінням, але через інцидент потрапила на лікарняне ліжко…

Під час «п’ятихвилинки» зняла окуляри…

Того дня курсанти вчилися відбивати атаку на копів. Посеред заняття інструктор оголосив п’ятихвилинну перерву й усі без жодних застережень зняли окуляри. Курсанти жваво спілкувалися, ділилися враженнями від тренувань, як раптом стався постріл і Олександра закричала від болю… Відстань від пістолета до курсантки складала три метри. Свідками нещасного випадку були 12 курсантів, котрі відразу кинулися надавати допомогу подрузі.

— Відчула удар у праве око, закричала, почалися крововиливи… — з жахом згадує інцидент потерпіла. — Інструктор хотів забрати зі столу пістолет, заряджений пластиковими кулями, як він несподівано вистрелив…

Ніхто не очікував, що вишкіл обернеться в небезпеку. Переляканий інструктор відвіз потерпілу до обласного центру мікрохірургії ока. Травма виявилася дуже складною, хоча не було розривів ні сітківки, ні очного яблука, однак дівчина абсолютно не бачила, за ці дні відбулися лише незначні зміни.

— Саша проходить курс лікування у клініці ім. Філатова. Зблизька досі нічого не бачить, здалеку їй роздвоюються об’єкти, — повідомила мати потерпілої пані Віта. — На даний момент у доньки сильне помутніння кришталика ока, докладаємо усіх зусиль, аби він сам відновився, бо якщо помутніння не пройде, буде загроза катаракти, тож доведеться міняти кришталик. Наразі Саша під крапельницею, вводять ліки безпосередньо в око, про хірургічне втручання медики поки що не говорять. Сподіваємося, що донька самотужки подолає травму, адже у неї молодий сильний організм. Добре, що Олександра не впадає у відчай, навіть наполягла на здачі державного іспиту, тож на два дні вирвалася з лікарні, я супроводжувала її з Одеси до Рівного, проте керівництво училища дозволило їй скласти іспит пізніше, коли повністю одужає. Та коли це буде, наразі ніхто не береться прогнозувати… Донька не хоче втрачати зір, не хоче бути інвалідом… Усі рідні морально підтримують її, щоразу телефонують, налаштовують на позитив, адже їй зараз зовсім не можна хвилюватися.

Фото: НОВА Тернопільська газета

Халатність чи нещасний випадок?

Щодня до Олександри телефонує й інструктор, вболіває за неї і стверджує, що це була непередбачувана випадковість. Чоловік начебто хотів сховати пістолет на час перерви, щоб убезпечити курсантів від небезпеки, та він несподівано вистрелив… Після інциденту інструктора відсторонили від служби, справу розслідує прокуратура.

— Розумію, що інструктор не зробив це спеціально, але це певна халатність. Чому пістолет лежав на столі? Чому не був у кобурі? — дивується пані Віта. — Інструктор визнав свою помилку, шкодує, що так сталося,  допомагає з лікуванням, але ніхто не знає, чим усе закінчиться… Сподіваємось, Олександра повернеться до повноцінного життя, піде працювати в поліцію — цього вона дуже чекала! У доньки спортивна статура, чітке мислення, тому надається до служби в правоохоронних органах. Як тільки почула влітку про набір у патрульну поліцію, відразу подала заявку. Пройшла відбір і 28 серпня її відправили на вишкіл до поліцейської школи на Рівненщину. Навчання їй дуже подобалося, хоча програма насичена (за 15 тижнів вони мали вивчити те, що на стаціонарі вчать три-чотири роки), курсанти навіть не мали часу вийти на вулицю, увесь час сиділи за книгами.  Під час кожного етапу в училищі відсіювали слабших курсантів, Саші вдалося успішно пройти увесь курс, особливо добре їй давалася стрільба. 18 грудня у неї мав бути державний іспит, та сталася прикрість… Паралельно донька завершує магістратуру Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій. Хочеться, аби на Різдво Олександра повернулася додому з втішними новинами…