Спотривні голуби, яких вирощує житель Заліщиків Євген Юрійович Радкевич, є чемпіонами Європи. Деякі з них за час, визначений умовами змагань, долають марафонні дистанції відстанню понад 700 кілометрів!
Колишній капітан футбольної команди «Дністер» Євген Радкевич – знаний у краї спортсмен. А вже як тренер виховав не одне покоління талановитих учнів, є організатором численних спортивних турнірів. Та найголовнішим захопленням усього життя цього чоловіка є голуби. Очолюваний ним Заліщицький клуб спортивно-декоративних голубів входить до Тернопільської обласної федерації аматорів поштово-спортивного голубівництва, яка є членом федерації голубиного спорту України.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Любов до цих неймовірно красивих і розумних птахів у пана Євгена особлива. Вона ще родом із дитинства. Батько Євгена Радкевича був вправним мисливцем і розводив красивих голубів. Тож до обов’язків хлопця входили щоденний догляд за пернатими та допомога батькові у всьому. Голова сім’ї не мав спортивних порід, не займався тренуванням, вирощував цих граціозних птахів для себе, аби милуватися їх красою. Євген Радкевич пригадує, коли вступив до педагогічного інституту в Тернополі, дуже сумував за своїми улюбленцями. Як тільки випадало декілька вільних днів – одразу їхав додому, у рідне село на Волині. А коли після закінчення вишу його скерували на роботу до Заліщиків, не зрадив захоплення. Починав із декоративних порід, а пізніше захотілося займатися птахами на більш серйозному рівні. Спробував розвести спортивні породи і почав їх тренування. І захопився цією справою так, що ось уже понад двадцять років вона цікавою сторінкою його життя.
Фото Ігоря Іванського, м. Заліщики
Весь свій вільний час Євген Юрійович присвячує виключно птахам. Три сотні пернатих, серед яких 200 спортивних і 100 декоративних порід нещодавно, до речі, переселилися до спеціально обладнаних і комфортних голубників на даху новобудови, яку збудував їх дбайливий господар. До того птахи жили на балконі у його квартирі. Члени сім’ї Євгена Юрійовича із розумінням ставились до хобі голови родини, проте чоловік завжди мріяв збудувати для своєї «голубиної» команди, як він її називає, комфортне помешкання. Тепер Євген Радкевич цілими днями проводить час зі своїми пернатими улюбленцями. Роботи є чимало: щодня треба підтримувати чистоту у голубниках, птахам потрібен правильний догляд, збалансоване харчування, відповідне лікування. То справа дуже серйозна і вимагає неабияких навиків, відповідальності. Для цього Євген Юрійович перечитує багато тематичної літератури, спілкується зі знавцями цієї справи, обмінюється досвідом із початківцями. Так дізнається, які саме робити щеплення і коли, чим краще годувати птахів у різні пори року, як лікувати. Справа ця не з дешевих, проте не зупиняє мого співрозмовника займатися вирощуванням воркунів.
А коли настане пора – починаються тренування спортивних голубів. Тут теж є свої особливості, яким треба вчитися багато років. Судячи із промовистих перемог своїх крилатих чемпіонів , пан Євген є добрим і умілим тренером, а деякі з його воркунів – переможці численних змагань в Україні на довгих і коротких дистанціях, а тепер і за кордоном. Нещодавно повернулися із кубками і медалями із Бельгії.
– Бельгія – колиска розвитку спортивного голубівництва, – розповідає Є. Радкевич. – Саме тут були виведені шляхом багаторічної селекції спортивні породи голубів. Добре розвинена ця справа у Голландії, Чехії та Румунії. На сьогодні пара таких красенів коштує дуже дорого, проте справжніх поціновувачів ціна не зупиняє. Птахів починають тренувати, коли вони досягнуть тримісячного віку. Спочатку випускаємо їх на невеликі дистанції і спостерігаємо: хто швидше подолає задану відстань. Як правило, прилітають найздоровіші і витриваліші. Таких відбираємо і продовжуємо тренувати далі. Приємно, що мої пернаті вихованці мають перемоги у складних дистанціях. Під час такого марафону «Дніпропетровськ-Заліщики» (відстань 700 кілометрів) вони стали чемпіонами. На початку травня цього року ми розпочали льотовий сезон змагань і ось нещодавно підсумовували ці змагання на всеукраїнській виставці голубів у Чернівцях. У рамках цих змагань мої голуби дванадцять разів брали участь у польотах на відстань від 100 до 700 кілометрів і двічі ставали переможцями. Тож три голуби із моєї колекціє поїдуть на змагання до словацької Нітри, які відбудуться наприкінці січня наступного року.
Фото Ігоря Іванського, м. Заліщики
… Мій співрозмовник може без перепочинку розповідати про своїх пернатих вихованців і чемпіонів. Улюбленці Роналдо і Пеле (які ж іще імена може дати футбольний тренер) – чемпіони марафонів, найбільш витривалі і найкрасивіші. З декоративних голубів пан Євген надає перевагу «Миколаївським високолітним». Ці красені здатні підійматися дуже високо – вище хмар. І з землі видаватиметься, що то літає жайворонок. А ще вони дуже добре орієнтуються на великих відстанях при польотах, керуючись природніми інстинктами, притаманними лише їм. І завжди долітають до своїх домівок.
У Заліщицькому районі Євген Радкевич згуртував справжню команду природолюбів, які розводять голубів різних порід. Птахи беруть участь у виставках і спортивних змаганнях в Україні, Європі. Це пернаті чемпіони Степана Вовчука, Володимира Макарика, Павла Дем’яніва, Петра Гладія, Богдана Мамалиги із Заліщиків, Володимира Губіша з Угриньківців, Романа Борківського з Касперівців, Петра Богальського з Печорної. Має однодумців у Чорткові, Гусятині, Хоросткові. Є з ким і до змагань готуватись, є в кого запозичити досвід та поділитися ним. Підтримує і розділяє хобі пана Євгена і його давній друг із Заліщиків – Петро Рацин.
А висновок з розповіді напрошується лише один: голубів не можуть вирощувати недобрі люди. Ці птахи дуже тонко відчувають людську енергетику і здатні самі вибирати собі господаря. В нещирих і злих не приживуться. Їм потрібна увага, ласка, неабияка турбота. Без душевного тепла і уваги з боку людини їм не вижити. Тому перед тими, хто приручив цих гордих птахів, стоїть велика відповідальність. Із цим завданням Євген Радкевич справляється на «відмінно», бо голубина родина, яку зростив, то справді головна частина його життя. А може і найголовніша.
