От і прийшов час ще одного великого грудневого свята. На календарі 13 грудня, а це означає, що сьогодні вшановують Андрія. Стародавні українські легенди доносяться до нас і переповідають, що Андрій Первозваний- це апостол, який проповідував християнство в самому Царгороді.
У народі існує безліч звичаїв, традицій і обрядів. Це свято ще називають Калита.
Перегляньте також:
13 грудня-це парубоче свято, оскільки у Андріївську ніч хлопцям дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю.
Вже кілька днів до того, тобто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. А Андрея є гарним продовженням молодіжних гулянь, де парубки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
За звичаями наших пращурів, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати, ввечері 12-го грудня. Вони жартували, оповідали цікаві історії та грали в ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили…
Вечорниці колись були дуже великим дійством. Молодь мала можливість ближче познайомитися і обрати собі пару. Цікаво й те, що на одні й ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось.
Як тільки смеркало, дівчата йшли до господині хати, де мали б бути гуляння, приносячи усілякі гостинці: сир, масло, яйця, борошно, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки.
У цей вечір вони грали різноманітні ігри, одна з них називалась «Калита».
Ця весела гра була одна з найпопулярніших на Андріївський вечір. Калита – це великий корж із білого борошна, який пекли дівчата разом, адже кожна із них мала взяти участь у готуванні калити.
Тож місили тісто всі по черзі, від найстаршої дівчини до маймолодшої. До тіста додавали меду, а зверху оздоблювали сухими вишнями чи родзинками. Запікали тісто так, що неможливо було й вкусити, а всередині коржа робили дірку, пронизували туди червону нитку, за яку потім підвішували калиту посередині хоти. Біля калити стояв вартовий – “Пан Калетинський”: це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошував “пана Коцюбинського” кусати калиту. Так і розважалася молодь.
Поки парубки робили пустощі і збитки, дівчата не гаючи часу ворожили на свою долю. Гадали вони на хлопців, чи буде він бідний, а чи буде багатий, з рідного чи чужого краю…
На Україні побутувало дуже багато різноманітних ворожінь. Ми знаємо лише маленьку частинку звичаїв та обрядів Андріївських вечорниць наших предків. Проте і досі це свято веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й старше покоління
Народні прикмети:
Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде – холодна й сніжна.
Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.
Оксана Шахова
для Чортків.Онлайн
