5 грудня у всьому світі відзначають День Волонтера. За останні роки це свято стало по особливому актуальним в нашій країні. Революція і військовий конфлікт на Сході породили чимало людей, здатних не обмежувати себе турботами про власний добробут, а вкладати частинку себе в працю на благо інших. Але попри них існують і такі люди, яким не потрібно особливого приводу, щоб проявляти свою доброчинність. Вони допомагають людям тому, що можуть допомогти, роблять добрі справи тому, що відчувають – це їх обов’язок. Їх і називають волонтерами. Вони постійно присвячують себе справам, які не приносять їм ні матеріальної користі, ні фінансових прибутків.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Такою є Оксана Степанівна Бурега – вчитель української мови та літератури Струсівської школи-інтернат. Ця жінка завжди шукала нагоди присвятити себе діяльності на благо школи, села, країни… Саме вона була ініціатором заснування в школі національно-патріотичного клубу «Тризубець», який під її керівництвом проводить активну громадсько-волонтерську діяльність. Клуб організовує благодійні ярмарки. Вилучені у такий спосіб кошти спрямовуються на допомогу Збройним силам України, пораненим солдатам, сім’ям загиблих, хворим та потребуючим людям. Ще одна акція, до якої школа долучилася з ініціативи вчительки – збір пластикових кришечок для виробництва протезів. З особливим натхненням жінка налагодила роботу з виготовлення маскувальних сіток для потреб армії. Також уже стало доброю традицією збір та відправка в АТО солодких подарунків, оберегів, дитячих малюнків та листів. Волонтерська діяльність Оксани Степанівни не обмежується шкільними заходами. Вона особисто бере участь у різних благодійних акціях, зокрема у благодійних аукціонах, виступаючи у ролях і лотодавця, і покупця.
Оксана Степанівна ніколи не втомлюється наповнювати на добровільних засадах шкільне та громадське життя хорошим та цікавим, завжди готова змінювати на краще навколишній світ. Колеги знають її, як хорошого педагога, учні – як вимогливого учителя, сусіди – як вправну господиню, односельчани – як ініціативну й доброзичливу людину. А загалом вона є безкорисливим волонтером, зразковим громадянином і самовідданим патріотом.
Попри це, ця сильна духом жінка залишається простою людиною. Це наштовхує на думку, що бути волонтером може кожен із нас. Не обов’язково одразу братися за грандіозні й масштабні проекти. Допомогти пенсіонеру перейти дорогу, прибрати сміття в під’їзді чи на березі річки, поступитися місцем інваліду в транспорті, надати допомогу тому, хто її потребує – ось як можна зробити добру справу.
Волонтерство – діяльність, доступна всім, але тут потрібен час і велике бажання. А ще – це велика відповідальність . І якщо постійно волонтерити ладен не кожен, то задуматися про власні прості безкорисливі вчинки – обов’язок кожного.