Домініканський римо-католицький костел у місті Чортків на березі річки Серет видно із різних куточків міста. Заввишки будівля може позмагатися навіть із американськими хмарочосами і одразу вражає, – пише Файне місто.
Костел Святого Станіслава в Чорткові – справжня родзинка, яку видно звідусіль: із замку, парку, кав’ярні та навіть із міської ради. Родзинка із каменю, прикрашена нарочито вдалими нетривіальними гравюрами.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Історія Костелу Святого Станіслава в Чорткові
Історія костьолу сягає 17 століття, коли територію заселили домініканці. Сам папа Римський відвідував святиню.
Домініканці з’явились на сторінках Чортківської історії тоді не випадково, коли у місто приїхав Станіслав Гольський, який вибудував тут замок. Він власне і оселив ченців ордена в околицях. Справді, Австро-Угорщині було вигідно те, що відбувалось у релігійній сфері на зайнятій частині України, тому вона всіляко сприяла розвитку цієї тенденції.
Історія підготували чортківському костелу тяжку долю, адже майже кожне десятиліття місто потерпало від набігів татар та інших ворогів, що призводило до нещадного руйнування будівлі.
І от настало 19 століття, костел зустрів його у «новому вбранні»: дзвінкі дзвони, нові дзвіниці, самобутні вівтарі,а також мощі Теофіла та образ Богородиці.
Напередодні Першої Світової війни храм в Чорткові реконструювався та доповнювався, тож події на ньому не зовсім позначилися. А от дійсно безжалісною для Костелу Святого Станіслава стала Друга Світова: монастирську братію розстріляли, ікони винесли, а приміщення перетворили на складське. Місцеві займалися тут переважно змішаною торгівлею.
Лише у 80-х роках за радянських часів храм повернувся у володіння домініканців і був відновлений.
Стиль Костелу Святого Станіслава в Чорткові
Споруда була виготовлена повністю із дерева. Пізніше, кажуть, собор реконструювали за проектом Яна Саса-Зубжицького, професора Краківського університету, у пост-готичному стилі.
Однак у польських джерелах про такого професора нічого не відомо. Там вказано, що проектував новий костел, який зберігся дотепер, Ян Кароль Зубжицький, автор декількох проектів релігійних споруд, зведених по Україні. Навчався він у Львівській політехніці, а викладав у Ягеллонському університеті.
Пост-готика являє собою змішання певних різновидів стилю з романськими вкрапленнями. Костел прикрашений скульптурами святих, які майстрували Чеслав Стовп та Діаман Станкевич. Ззовні храм являє собою споруду форми латинського хреста, а найвища точка увінчана куполом з каплицям з двох боків. Щоб роздивитися святиню, треба обійти її по колу декілька разів, а найголовніше – повільно.
Тут у кожному сантиметрі проглядається кропітка увага до деталей, зокрема у камені та мідних шпилях, карнизах та оформленні фільонок.
В інтер’єрі привалює білий колір, асоційований із чистотою та щирістю. Якщо підняти голову і подивитися вверх, то складається враження, що стеля – це сходи наверх. Стеля має декілька ярусів, кожний з яких наче паралельні тунелі, декоровані дрібною різьбою та подекуди прикрашені дрібними камінчиками.
Всередині також є ложе для священика, звідки ведеться проповідь. А у самому центрі видніється образ Богородиці. Образ є копією, а оригінал знаходиться на збереженні у Польщі. На другому поверсі встановлений орган, який більшовики так і не спромоглися колись перевезти хоч як і намагалися.
До костьолу краще за все приходити на недільну службу, оскільки такого видовища та камерного звучання ви не забудете ніколи.
У цих кам’яних стінах зберігається дещо більше за раритетні ікони та історичні пам’ятки. Тут витає неперевершений спокій та гармонія.
Аліна Кондратенко
Фото Світлана Бондаренко
