На пошанування світлої пам’яті українського поета і нашого краянина Степана Будного у 1972 році було засновано обласну літературно-мистецьку премію його імені. Минулорічним її лауреатом стала тернополянка Марічка Гуменна-Дерій. Нещодавно літератори Тернопільського обласного літературного об’єднання, яке діє при обласній організації НСПУ, одноголосно запропонували цьогорічну кандидатку на лауреатство – Надію Тарасюк.
Надія живе і працює (а ще ж творить) у своєму рідному селі Великі Вікнини, що у Збаразькому районі. Вчителює у рідній школі. Її предмети – українська мова і література та зарубіжна література. Це надзвичайно життєрадісна і творча особистість, мабуть, тому до неї так тягнуться діти. Для неї всі вони сонячні зайчики, через те й газету, яку вже давненько друкує, назвала, не замислюючись – «Сонячний зайчик і Ко». Дописувачі – учні від першого до одинадцятого класу. «Сонячний зайчик» – це натхнення, фантазія. Це наша позиція! Діти активно пишуть, – каже Надія, – і хочуть, щоб їх читали. Щоправда, багато мороки із тим друкуванням, адже коштів ніхто не дає. Від себе додам: така чудова ініціатива і ніхто не підтримує. За кордоном вже б давно на руках носили. Хіба не так?
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Фото: Валентина Семеняк
А тепер про найсокровенніше – про Надіїну поезію. Вона в неї пересипана блискуче відшліфованими метафорами, іноді – карколомними. І тоді вони змушують дивитися на світ інакшими очима. Її слово пахне молоденьким грудневим снігом і… несподіванкою, на яку чекаєш як в дитинстві на морозиво. Поетеса не сидить, склавши руки, постійно працює – удосконалює своє «перо». Друкується у періодиці, журналах: «Літературний Тернопіль», літературно-мистецький збірник «Рушник». Її поезію можна зустріти у збірнику інтимної лірики поетів Тернопілля «Цілунок троянди», альманахах «Ключі», «Подільська толока», «Освітянська скриня». Була учасником проекту «Провесінь Тернопілля». Авторка поетичної збірки «Туману яблуневого роса» (2004). Нещодавно з’явилась ще одна із загадковою назвою «Про що мовчала шибка».
Перший снігу одвертий погляд
По обличчі моїм блукав.
День змалів, наче куций здогад,
День мовчав, як упертий мім.
Заховаю сніжинку нишком
У тоненький стіжочок хати.
Я сьогодні на завтра лишу…
Хай не сміє марикувати…
*марикувати – ображатися
Зі збірки «Про що мовчала шибка».
Із нового: *** *** ***
Середньовічний місяць круглий
Над небокраєм замком нависав.
І снилися йому промерзлі груди
І придиміло вимріяний став.
Трималося вуаллю гілля чорне.
Пліткарки-птахи пеленали сни…
Здавалося: далекий привид стогне,
А може, чули крокохід зими?
До слова. У різні роки лауреатами літературно-мистецької премії імені Степана Будного стали письменники Борис Демків, Ігор Бережний, Василь Махно, Сергій Синюк, Мар’яна Рудакевич (посмертно), Любов Малецька, Юрко Матевощук, народний артист України В’ячеслав Хім’як та інші. У Струсівській ЗОШ від 1991 року діє літературно -меморіальний музей Будного, його іменем названі вулиці у родинному містечку та Тернополі. Знято художньо-публіцистичний фільм «Сонце у грудях моїх» (автор сценарію і режисер-постановник Ярослав Гевко).
Фото: Валентина Семеняк
