Заліщицький парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, давно уже втратив свою колишню велич. А старожили пам’ятають, яким доглянутим і пишним він був у першій третині ХХ століття, коли його заклали спочатку власники маєтку Бруніцькі, а пізніше удосконалила і окультурила баронеса Стелла фон Турнау.
Саме баронеса Турнау, яка разом із чоловіком отримала у спадок маєток Бруніцьких, захопилася розбудовою парку. Вона настільки любила це місце, що не жалкувала ні часу, ні грошей на його ренесанс. Аристократка вправно господарювала у величезному маєтку, вміло вела господарські справи і вкладала гроші у розбудову парку.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
У книзі Михайла Сопилюка і Миколи Бачинського «Заліщики: роки, події, люди» знаходиться цікава інформація на цю тему.
Для догляду за своїм улюбленим місцем відпочинку баронеса запросила спеціаліста з Німеччини – огородника Душинського, який здобув освіту біолога у Відні. Вона також наймала інших спеціалістів, зокрема таких, які зналися на садівництві і насадженні парків. Їх стараннями парк був гарно облаштований і доглянутий. Територію прикрасили красивими алеями, клумбами, на яких зростали квіти від ранньої весни до пізньої осені. Тож парк був гарний будь-якої пори. Спеціалістами-агрономами було закладено стаціонарні теплиці, де висаджували саджанці дерев, кущів, проводили схрещування і займалися виведенням нових сортів троянд.
Відомо, що і попередні власники маєтку намагалися зробити парк незвичним, адже замовляли з-за кордону рідкісні дерева-екзоти. Проте лише деякі із завезених сюди цінних дерев акліматизувалися і збереглися до наших днів. Немало дерев і кущів було знищено у воєнні роки, а також великою повінню 1941 року.
У наш час парк, що розкинувся на п’яти гектарах, є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Тут зростає 45 видів, форм гібридів дерев, кущів, ліан, у тому числі – 25 екзотичних порід.
Якщо ви приїдете до Заліщиків і попросите місцевих краєзнавців розповісти про унікальну флору міського парку, то найперше вам покажуть унікальне дерево – гінкго дволаптеве віком понад сто років. Гінкго – одне з найстаріших дерев нашої планети, справжнє ботанічне чудо, яке, з’явившись ще наприкінці палеозойської ери (понад 300 мільйонів років тому), майже без змін дійшло до нашого часу. Два заліщицьких гінкго (у парку і на подвір’ї середньої школи №2), стовбури яких у діаметрі до одного метра, – найбільші з тих, що ростуть на території країн колишнього СРСР.
Ще один представник третинної флори – тюльпанове дерево, яке зростає у Заліщицькому парку уже понад 90 років. Це – родич магнолії; має чудові пахучі квіти жовтого кольору й оригінальну ліроподібну форму листків. Через це його ще часто називають ліродендрон – дерево-ліра. Цінними є й інші види – фундук канадський, софора японська звичайна і плакучої форми, каркас південний, дуб червоний і великоплідний, сосна австрійська.
Баронеса Турнау дуже піклувалася про свій парк, любила прогулюватися липовою алеєю, сидіти з подругами у красивих альтанках, від яких сьогодні залишились лише сходи, спускатися квітковою алеєю до Дністра і слухати притишений плеск річкової течії. Біля старезного дуба, крона якого ніби сягає самого неба, вона часто зупинялася і думала про щось своє, сокровенне.
Цей парк пережив війни, повені, численні зміни влади. Після того, як не стало його господині, він почав занепадати, а в пізніші часи його вбивала людська байдужість. Заросли алеї, зникли рідкісні види троянд і кущів.
Мальовничий парк у Заліщиках потребує ренесансу, уваги. Треба лише всім гуртом докласти рук до цієї благородної справи.
Фото автора