Вона стала першою жінкою, яка отримала орден Франца Йосифа від самого цісаря за героїзм і відвагу у боях під час Першої світової війни.
Мова піде про власницю земель Заліщиків, Пилипчого, Добровлянів, Бедриківців, Жиравки і Звенячина баронесу Стеллу фон Турнау (26.05.1867 – 1938р). Віденська преса того часу називала Стеллу фон Турнау «польською Орлеанською дівою». У 1938 році, один німецький репортер, розповідаючи про героїзм цієї жінки, назвав її «заліщицькою Жанною д’Арк». За які заслуги удостоїлась таких хвалебних відгуків ця жінка?
Перегляньте також:
- Герой Павло Савка назавжди повернувся додому на Тернопільщину
- Загинув ще у 2022 році: повертається на Тернопільщину тіло воїна Романа Заборовського
У Заліщиках краєзнавці знають і переповідають багато цікавих фактів із її біографії. Детальний опис життя баронеси знаходимо у І-му томі книги Михайла Сопилюка та Миколи Бачинського «Заліщики: роки, події, люди».
Стелла фон Турнау і її чоловік Август стали власниками маєтку Бруніцьких після того, як в останніх почались фінансові проблеми. Повне дівоче прізвище героїні нашої розповіді – Стелла Генрика Ваттман-Мелькамп-Белью. Вона була вродливою, вишуканою, любила гарно і модно вдягатися, мала хороший смак у всьому. Справжня аристократка. У новому маєтку баронеса переобладнала все на свій смак, скуповувала дорогі меблі, порцеляну, картини, годинники і коштовності.
Август Турнау, за якого Стелла вийшла заміж у 1900 році, був її другим чоловіком (перший помер від отруєння). Турнау був чеського походження і мав родинні стосунки із попередніми власниками маєтку Бруніцькими. Служив у австрійському війську, де дослужився до рангу полковника. За бажанням дружини, Август покинув військову службу і оселився разом з нею у Заліщиках, у цьому воістину райському куточку. Що ще треба було міцній молодій сім’ї для щастя? У володінні подружжя – красивий і затишний палац, парк із екзотичними і рідкісними деревами та чагарниками, поблизу – швидкоплинний Дністер. Стелла фон Турнау збудувала тут альтанки, де відпочивала із численними гостями та висадила липову алею для особистих прогулянок.
Початок Першої світової війни вніс свої корективи у розмірене життя аристократичної родини. Баронеса була патріоткою Австрії, тож нарадила чоловіка повертатися до війська. А сама залишилась управляти великим господарством.
Місцеві жителі того часу запам’ятали баронесу як дуже порядну і розумну жінку та управительку. Стелла фон Турнау мала сильний характер, була рішучою і вольовою. Ці її риси яскраво проявилися під час війни. Про баронесу складали легенди. Але правдою є те, що коли австрійські війська обороняли Заліщики від росіян в часі наступу на місто і околиці, Стелла Турнау не втекла, а зібравши двірських слуг і місцевих селян, звеліла їм копати окопи для захисту позицій. Розповідали, в ході боїв вона сама пішла в окопи і брала участь у захисті свого, як пише журналіст австрійського видання «Райхспост» , «маленького села». Коли ж натиск стало утримувати неможливо під натиском росіян, баронеса поїхала до свого чоловіка, який у той час перебував на фронті в районі Татарова біля Кремінців в Карпатах і сама встала у військові лави. Незабаром стався прорив російських військ. Проте і тут Стелла фон Турнау вийшла на позиції, цілими днями стріляючи з окопів. Коли її запитували, чому вона піддає себе такій небезпеці, відповідала: «Зі зброєю у руках і на коні я залишила Заліщики, і я поклялася, що повернуся туди на коні і зі зброєю в руках!». Відтоді «підполковниця» воювала разом із солдатами свого чоловіка. Їздила на високому сірому коні, як гусар, і нарівні з іншими офіцерами брала участь у походах. Воювала при повторному взятті Мармароша-Сігету.
Австрійський репортер так описував перебування баронеси на фронті: «Серед смолясто-сірих уніформ австрійських вояків раз-по-раз з’являється жіноча постать в чорному одязі. Вона одягнута в костюм для верхової їзди, на голові капелюх, в одній руці револьвер, в іншій – нагайка. Підполковниця, – каже спокійним голосом лейтенант-артилерист…»
На кінець серпня 1914 року баронеса брала участь у дев’яти боях і була завжди у перших рядах на лінії вогню. Її підрозділ, до якого приєдналася, часто перемагав. Чи не тому, що в стрілецьких окопах вона здійснила чимало героїчних вчинків, а у важких ситуаціях була прикладом незламності духу, стійкості і витривалості для солдатів? І це витончена жінка-аристократка!
Розповідь про Стеллу фон Турнау помістила на своїх шпальтах австрійська газета «Райхспост» у середині листопада 1914 року. Стаття так і називалася «Підполковниця». А коли про вчинки цієї жінки дізналися у Відні, цісар нагородив її орденом – відзнакою, якою дотепер нагороджували чоловіків. Цю новину одразу ж як сенсаційну опублікували австрійські, німецькі, чеські газети. Віденська преса називала тоді Стеллу Турнау « Орлеанською дівою», а німецька – «Заліщицькою Жанною д’Арк».
По війні баронеса опікувалася і збереженням пам’яті про полеглих. Вона виділила частину своєї землі у селі Звенячин (нині – Чернівецька область) для облаштування меморіалу-кладовища загиблих у 1915-1916 роках воїнів Першої світової війни. Тут, на південній околиці села, знайшли свій вічний спочинок 11830 солдатів та офіцерів австро-угорської, російської та німецької армій. У центрі кладовища стоїть велика кам’яна стела, на якій великими буквами написано “PRO PATRIA” («За Батьківщину»), плити і хрести з іменами загиблих та назвами населених пунктів Буковини. Щоправда, сьогодні вже рідко хто згадає цей благородний вчинок аристократки і патріотки. Про її причетність до увіковічнення пам’яті загиблих воїнів свідчить лише маленька і непомітна кам’яна плита, де вказано, що саме Стелла фон Турнау мала добру волю виділити під кладовище свою землю.
Влітку цього року міська рада Заліщиків винесла на обговорення жителів міста питання присвоєння нижньому парку міста ім’я Стелли фон Турнау. Але, як завжди у нас буває, скільки людей – стільки й думок. Частина депутатів відверто засудила таку пропозицію і, як наслідок, ця ідея не прижилася і не була підтримана.
Життя баронеси, яка була доброю і дбайливою управителькою для жителів своїх земель, ще донині цікавить багатьох дослідників. І нехай парк і не отримав її імені, але усе тут нагадує саме про цю непересічну жінку.
Баронеса Стелла Турнау
Стелла Турнау в бою. Фрагмент газетної ілюстрації
Меморіал “PRO PATRIA” у селі Звенячин ( нині – Чернівецька область), збудований за сприяння баронеси
Табличка на стіні Меморіалу, де йдеться про ініаторку побудови – власницю заліщицького маєтку
Фото авторки і Михайла Сопилюка
