Ми вже писали про село на Збаражчині, назване на честь американського президента, Нобелівського лауреата Вудро Вільсона – Воля Вільсона. Нині ж мова піде про інший населений пункт, теж названий на честь лауреата Нобелівської премії, – пише Свобода.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Ще наприкінці ХІХ ст. поблизу с. Решнівка Збаразького району був фільварок Шукай-води. На початку 1920-х рр. польський уряд, відчуваючи борг перед поляками – учасниками боїв за Львів і вояками армії Галлера, яку Антанта і США сформували у Франції і яка брала участь у війні з Українською галицькою армією у травні–липні 1919 р., розпочав виділяти їм землі. Зокрема, й на території сучасного Збаразького району. Польські відставники швидко обжили Шукай-води: побудували добротні будинки, майже у кожному господарстві були пасіки, деякі переселенці заклали сади. У 1926 р. військова осада Шукай-води з ініціативи польських офіцерів була перейменована на Реймонтов і отримала статус окремого населеного пункту. Назву дали на честь польського письменника Владислава Реймонта. Саме він у 1924 р. отримав Нобелівську премію з літератури за повість «Селяни». Новий населений пункт увійшов до гміни Заруддя.
У 1927 р. у Реймонтові було 17 господарств, де проживали 46 жителів. У 1930-х роках населення продовжило зростати. Відомо, що у селі проживали сім’ї Бардецьких, Білінських, Вільчинських, Вінярських, Гарте, Грабарчуків, Лабунських, Охляцьких, Ратушняків, Шкрибальських та інші.
У 1933 р. населений пункт належав до парафії та гміни Колодно. Місцеві поляки відвідували костьол у Колодному (спалений у липні 1943 р., підірвали війська Червоної армії у 1944), рідше – римо-католицьку каплицю у с. Мусорівці (знищена у 1970-х, дах зняли місцеві комсомольці). Цікаво, що збереглися перекази про те, що наприкінці 1930-х у селі деякий час проживала стигматичка (стигмати – тілесні знаки, що з’являються на тілі живої особи і є схожими на п’ять ран: на руках, ногах, і боці, котрі Христос отримав при розп’ятті). Як засвідчують документи, від 1945 р. більшовики на Збаражчині розшукували стигматичку Антоніну. 20 лютого 1948 року у с. Чернихівці капітан МДБ Денісов з шістьма бійцям провів обшук у господарстві батька Антоніни, під час якого забрали у нього всі фотографії дочки. Його били і вимагали зізнатися, де переховується «этоя святая». Не витримавши побоїв, селянин зізнався, що дочка переховується у с. Старий Збараж. Антоніну заарештували і відвезли до Тернополя. Подальша її доля невідома.
Перший удар населеному пунктові завдали більшовики взимку 1940 р., коли виселили у Сибір шість сімей. Згодом селу повернули первісну назву і віднесли до категорії хуторів. У лютому 1952 р. на хуторі Шукай-води було 34 будинки, в яких проживало 158 жителів.
Цього ж року влада хотіла на його базі утворити село, переселивши туди мешканців хутора Підліски, але план не реалізували.
Упродовж наступних років жителів виселили. Нині на місці села – поля, кілька фруктових дерев і стара криниця.
Віктор КАРПОВИЧ
