Надзвичайна за своєю історією та енергетикою церква Івана Богослова збереглася на Кременеччині. Збудована у московському патріархальному стилі на кошти таємного радника київського генерал-губернатора, що володів селом Білокриниця, Олександром Вороніним, сьогодні вона стала одним із небагатьох храмів Київського патріархату на Кременеччині, – пише Терен.
Досі у церкві зберігається ключ від старого храму, що був відкритий ще у 1721 році, а нинішній відновлений у 1893 році. Сьогодні у Білокриниці є дві церкви – одна на території колишнього військового містечка – Московського патріархату, інша – Івана Богослова у центрі села – Київського патріархату. Парафіян вистачає в обох…
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Читайте також
Та у храмі Івана Богослова панує особлива атмосфера. Замість розкішних, дорогих прикрас у церкві на стінах ікони вишиті нитками або бісером самими прихожанами. Великим авторитетом у них є настоятель о. Микола. Своїм виглядом священик справді більше нагадує св. Миколая, аніж грізного і суворого вчителя. Живе він на одній із гірських вулиць Кременця, поблизу Козацького цвинтаря. Тож дістатися до Білокриниці щоразу досить непросто. Проте парафіяни зауважують, що у будь-якому випадку о. Микола приходить на службу і ніколи не нехтує своїми обов’язками. Сусіди по вулиці кажуть, що о. Миколай ніколи не ставиться зверхньо до мирських слабостей, завжди зрозуміє і підкаже як з гідністю вийти з тої чи іншої ситуації.
У церкві, збудованій понад сто років тому, Олександром Вороніним (який заповів усі свої статки, враховуючи палац, на користь селян) відчувається особлива – домашня, затишна атмосфера. Може, добрі наміри фундатора-мецената, який, до речі, похований на подвір’ї церкви, дають про себе знати. Все частіше дорогою до знаменитого Білокриницького палацу туристи заїжджають й до церкви Івана Богослова, аби доторкнутися не лише до частини історії Кременеччини, а й до позитивної енергетики, здавалося б, звичайного храму.
