У Тернопільському регіональному Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування відбулась вже четверта незвична, але дуже цікава лекція. Тема, на перший погляд, ніби звичайна: соціально-психологічні аспекти комунікацій у професійній діяльності та побуті. Але це тільки на перший погляд. На думку лектора, психолога – практика, психоаналітика Бориса Семеняка, всі люди у якійсь мірі психологи, тільки не знають про це.
– Яка мотивація Ваших лекцій? Яку інформацію прагнете донести оточуючим?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Людина – це складна енерго-інформаційна структура, але, на жаль, мало хто заглиблюється і усвідомлює, наскільки це серйозно. Якби людство усвідомлювало, як багато залежить від його поведінки. Яку інформацію хочу донести? Щоб люди взяли собі в помічники на будь-якій ділянці роботи любов і спокій, гармонію і просто добрий настрій. Маю від цього духовну насолоду, адже досі своїми напрацюваннями і цією важливою інформацією ділився з охочими приймати її, за межами моєї рідної землі.
– Від поведінки кожного з нас залежить ще й стан не лише фізичного, а й морального здоров’я?
– Безперечно. Не буває так, що на роботі ми не такі, як вдома. Класика жанру: неприємності з роботи несемо додому, і, навпаки, з дому – на роботу. У такій ситуації страждають всі довкола: рідні, колеги. Ніч у таких випадках, через емоційний стан, зазвичай, минає намарно – не відновлюються ані фізика, ані енергетика.
– Стосунки з колегами на роботі мають будуватися на основі чого?
– Почну здалека. Тільки вчора мене запитували, як пояснити, що розлучаються чоловік із дружиною? Дуже просто. Стосунки чоловіка і жінки будуються на рівні серця. І так само наші стосунки з людьми на роботі будуються на рівні серця. Немає розділення, що це моє особисте, а це – державне. Від того, як ми сприймаємо, залежить багато речей.
– Якщо можна, будь ласка, детальніше.
– Погані думки фіксуються на ментальному тілі. Проявляємо емоції, вони фіксуються на астральному тілі. Наступне – ефірне тіло, там канали, меридіани, нервові закінчення. Будь-яку емоцію можемо проявити як на рівні серця так і на рівні сонячного сплетіння. Від того в подальшому залежить наш стан. Адже від емоцій блокуються канали й меридіани. Згодом зменшуються кровотворні функції і порушуються обмінні процеси, «зароджується» хвороба.
– Це відбувається незалежно від віку?
До 13 років діти повністю дублюють енергетичну структуру матері. У моїй практиці були випадки, коли забирали дитинку з реанімації, бо операцію на нирках не треба вже було робити. Приводили в порядок емоційний стан мами і дитя одужувало. Часто виникають проблеми зі шлунком – аналізи при тому добрі, а дитинка почувається зле. Ось так стан матері віддзеркалюється на здоров’ї малечі.
– Гаразд, повернімось до виробничих стосунків. Що має бути запорукою ідеальних стосунків у колективі?
– Якось одна жінка дуже бідкалась: начальниця на роботі ставиться до неї жахливо. Кожний новий день на роботі невимовна мука, стрес. Запитую в неї: «А ви можете роботу поміняти?». «Ні, що ви, робота мені подобається. Це моє, я вчилася на фінансиста, я це люблю. І зарплатня добра» – відповідає. Тоді міняйте своє ставлення до своєї начальниці. Страждати, перебувати в стресі – нічого не дасть. Потім почнеться головний біль, перебування на лікарняному. А там недалеко й до депресії.
– І що ви порадили тій жінці?
– Зранку сісти й зосередитись на 2 хвилинки: уявити начальницю і послати їй свою любов. Глибокий вдих – видихаємо любов… Всі чули, що думки матеріальні? Куди думка – туди й енергія. Але з досвіду можу впевнено сказати, що в основному матеріалізуємо, на жаль, погані думки. Через це не вилаштовуємо позитивний простір.
– Ви побували в багатьох країнах світу. Поділіться цікавим досвідом з цього приводу.
– У Канаді знайома показала як починається день у поліцейських: вони сідають і медитують. Був вражений побаченим. Інструктор каже: «Всім водіям і пішоходам, яких ви сьогодні зустрічатимете – посилайте любов». Зізнаюсь чесно, це дуже розчулило. Погодьтесь, людина, яка зранку налаштовується на позитивну хвилю, матиме гарний день. Адже подібне притягує подібне. Все в наших руках. Тому щодня прошу: «Господи, допоможи мені прожити день без претензій».
– Чому акцент саме на цьому?
– Чому? Бо найбільше що нас губить, це коли ми перебуваємо у претензіях до інших, до всього світу. Вони викликають образи. Коли маємо, наприклад, претензії до матері чи до начальника, губимо багато енергії. Ми страждаємо через те, що не використовуємо за призначенням життєдайну енергію, якою нас обдарував Творець. Енергії світла дуже багато. Наприклад, у вас трапилась на роботі складна ситуація: треба заплющити очі, глибоко вдихнути і видихнути. Вдих – і уявному Степану чи Миколі посилаю вдячність. А коли суперечка? Тоді вихід такий: погоджуюся. Гаразд. У вас є така думка і я її поважаю, але у мене теж є, просто вона трохи інша. Все, суперечка закінчена. Я її не підтримую.
– Часто можна почути, що у суперечці народжується Істина. Чи це так насправді?
– Ні, не правильно. Істина існує сама по собі. Як можна сперечатись про те, що вже є і не потребує доведення.
– Відомий філософ минулого століття Володимир Соловйов казав, що визнавати в людині лише економічного діяча-виробника, власника і споживача матеріальних благ є хибною і аморальною точкою зору.
– Саме так. Людина має бути забезпечена необхідними засобами для гідного існування. А її матеріальний аспект має бути одухотвореним. Невесела ситуація в державі, інформаційне насилля, війна… Перебувати у такому просторі не легко. Нація не відродиться доти, доки не відродиться її духовність.
– Ми підійшли до важливого моменту.
– Треба звернути увагу на свій духовний стержень. Любити всіх і до всіх ставитися з любов’ю. Якщо ми працюємо там, де впродовж дня проходить великий потік людей, наприклад, центри з надання адміністративних послуг, лікарні, школи, магазини тощо маємо виконувати свої обов’язки не як покарання, а як служіння.
– Але ж бувають непередбачені конфліктні ситуації?
– Наповнювати їх світлом і любов’ю. Ці духовні величини зроблять неймовірне – трансформують негатив у позитив. Ваша робота має бути наповнена любов’ю. Якщо від порушення земних законів сховатися можна, то від порушення космічних ніколи і ніде. Уявіть собі, що на планеті Земля живуть всі духовні люди. Чи можна уявити собі, що в цей час десь виготовляється зброя або працює шкідливе виробництво? Ніколи. Жодна людина не бажатиме створювати, і, тим більше, працювати на підприємстві, яке виробляє алкогольну продукцію, тому що вона розумітиме, які після цього будуть наслідки. Втім, завдавати шкоду можна не тільки цигарками, горілкою, війнами, а й словом.
– Тож недарма назва громадської організації, яку ви очолюєте, «Світлодар»?
– Так, пропагувати загальнолюдські цінності – основна наша мета.
– А якщо у колективі трапляються люди, які недоброзичливі, а працювати і зустрічатися з ними треба щодня, як бути?
– Якщо мені хтось не приємний, я міркую так: «Господь послав мені найдорожчого гостя». Коли в нас претензія, ми притягуємо сіру негативну енергію. Коли людина увесь час живе в емоціях, вона створює низькочастотну структуру, яка спалює її енергію. Вона спеціально провокуватиме інших на конфлікт. Наше завдання – не реагувати. Увесь світ – театр, люди актори. Режисер один – Бог. Будь-яка комунікація, яка налаштована на позитив, принесе добрі плоди. Я працюю за цим столом, цей простір формую я, а не відвідувачі, які сюди приходять. Все наповнюємо любов’ю. Якщо виникла ситуація, нам треба, насамперед, заспокоїтись: вдихаємо уявний потік світла над головою і наповнюємось ним, коли видихаємо його через себе. Дуже легко піти на провокацію, але дуже важко потім загоїти ці енергетичні рани. Від того, що у нас в будинку є камін чи грубка, тепліше від того не стане, туди треба регулярно підкидати дрова.
– І наостанок. Девіз вашого життя.
– Господь дав нам інструментів дуже багато, щоб ми могли відновлювати своє фізичне та енергетичне тіло. Люби всіх – допомагай всім. Нікому не нашкодь. Якщо не можеш допомогти – не заважай, це також буде допомога. І ще маю мрію допомагати майбутнім і молодим мамам, аби ті могли з перших місяців життя дитяти вже формувати гідні риси його характеру. Все задля того, аби в подальшому вони могли організувати собі і близьким гідне життя.
Розпитувала Дарина Колосок
