Із проголошенням незалежної України перед нашою державою постала актуальна проблема оцінки власних культурних цінностей, які визначають інтелектуальну і духовну спрямованість нашого народу, окреслюють його пройдений шлях. Їх ні в якому випадку не можна ігнорувати, адже чим повніші наші колекції національних скарбів, тим більше у нас є шансів для кращого висвітлення і вивчення історії України. Тому ми повинні створити сприятливі умови для їх збереження, адже завдяки нашим культурним багатствам існує той зв’язок, який пов’язує наше минуле з сучасним, а сучасне із майбутнім.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Сьогодні, приємно визнавати, що останні роки були позначені пробудженням історичної самосвідомості серед українського народу, з’явився інтерес до свого минулого та його культурних надбань, але не дивлячись на це невирішеним залишається ряд питань. Так, не є великою таємницею той факт, що велика кількість українських скарбів зберігається не в наших музеях, а за кордоном, в основному в колекціях російських та польських музеїв.
Ось уже багато десятиліть в Краківському археологічному музеї зберігається унікальна пам’ятка історії українського народу під назвою Збручанський і́дол, який являє собою кам’яний стовп, який, на думку дослідників, ймовірно зображує слов’янського бога Рода-Світовида.
Історія знахідки ідола розпочинається в 1848 році, коли біля села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока Дністра), в часи сильної посухи знайшли скульптуру. Від початку побачили лише голову, яка з’явилась над поверхнею вод Збруча внаслідок різкого падіння їх рівня.
За однією із версій істориків, стовп у вигляді статуї було скинуто в Збруч войовничими християнами. Але добрий стан збереження ідола також може свідчити про те,що можливо її сховали для збереження у водах язичники-віруючі.
Збруцька пам’ятка створена з місцевого вапняку, являє собою чотиригранний стовп висотою 2,67 м, розділений на три рівні-яруси, що відповідають уявленням слов’ян-язичників про три світи — небо, землю й потойбіччя.
До Краківського музею ідола передав граф Потоцький, який 15 листопада 1850 року надсилає листа з описом пам’ятки до Краківського наукового товариства. 12 травня 1851 року ідола все ж перевезли до Кракова, де він зберігається досі.