Таке враження, що це про нього написав колись французький художник Каміль Піссаро: «Картини художника розкажуть про нього набагато більше, ніж могли би написати біографи». І це беззаперечний факт.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Постать сучасного тернопільського художника Олега Кіналя багатогранна й окрилена. Багатогранна тому, що митець бездоганно володіє численними техніками живопису. Останнім часом ілюструє чимало художніх книг, як для дорослого чтива, так і для дітей. Дитяча тема – стезя не з легких. Щоб малювати чи писати для дітей, треба вміти самому бути дитиною, чи, хоча б, тимчасово миттєво концентруватись і перевтілюватись, себто ставати щирим, відкритим, наївним, довірливим і безхитрісним. На мою думку, це головні складники, які сприяють становленню саме дитячого художника. Казкова виставка ілюстрацій Олега Кіналя відкрилась під час Бібліотечного фестивалю в тернопільській бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» з ностальгійною назвою «Дорога в дитинство-2».
Свідомо пишу не чудова, а казкова, бо навіть у «дорослих» ілюстраціях проглядається ота невидима чарівливість, яка дозволяє повністю зануритись у книжковий світ. Наскільки важливо гармонійно поєднати текст із ілюстрацією, знають всі творчі люди. Тоді твір виграє у всьому: він має особливу притягальну силу, рука сама тягнеться до такої книжки. У моїй уяві текст книги – це як діамант. А ілюстрація на її обкладинці та сторінках – це оправа (обрамлення) цього коштовного каменя. Вміти оздоблювати у такий спосіб книги – Божий дар.
Відкриваючи виставку, начальник управління культури Олександр Смик, який у свій час був ініціатором створення цієї бібліотеки-музею, поділився своїми враженнями:
– Мало хто знає про те, що Олег на своїй сторінці у ФБ постійно презентує соціальну акцію, яка має на меті пробудити свідомість нашої нації: він щодня пише календар українських подій. Історичних. Особист о для мене це була б важка робота, майже не посильна. Але Олег безкоштовно, по- волонтерськи займається такою доброю справою. І коли Богдан Ткачик іконописно розмальовує Кременеччину, Шумщину, там біля нього часто можна побачити Олега. Коли ми відроджували меморіальний комплекс Лисоню, я попросив Олега повністю розробити формат майбутньої події, від запрошення і до сцени, а фестиваль у Києві «Благословенне Тернопілля»? Олег завжди безвідмовний. Сьогодні відкривається виставка небайдужої людини. Небайдужість – це, мабуть, основний фундамент для кожного творчого чоловіка.
Про початок творчого пошуку Олега розповіла присутнім його дружина Наталя Кутна-Кіналь, дизайнер. До речі, цьогоріч виповнюється 20 років всеукраїнському журналу «Клас», творцем класних героїв якого був Олег Кіналь. Журнал мав шалений успіх, разом з ним виросло покоління українських дітлахів. Також Олег автор малюнків торгової марки «Молокія» (сонечко, котигорошко). Згодом вищезгадані «класні» герої поселились на обкладинках шкільних зошитів. Разом із письменником Сергієм Ухачевським працювали над книгою «Карпатський капкан», після видання якої, до речі, Сергій поповнив гурт «золотих» письменників України. Потім була співпраця з Володимиром Білінським («Історія України-Руси»). Портрети понад тридцяти князів! Дуже відповідальна тема. Перш ніж братись за неї, Олег проводив чисельні консультації з істориками, мистецтвознавцями, художниками.
На виставку тернопільського художника-графіка, художника-ілюстратора завітали друзі, знайомі, студенти. Серед них народний художник України, вчитель і наставник Олега Кіналя – Богдан Ткачик.
– Я й не знав, який ти багатогранний, – щиро зізнається чоловік. – Дізнався про це на Даниловій горі, коли ми розписували церкву Святої Трійці. Досконале почуття кольору. Уявіть собі, він ніколи не робив чогось подібного. А тут взяв і відреставрував ікону так, що вона враз засяяла первозданністю. Стала такою, якою була колись. А ще хочу подякувати цьому творчому подружжю за святого Амфілохія, якого вони відкрили людям. Олег багато працює, зокрема як архітектор, спроектував дві церкви. Одна з них – унікальна споруда в Лішні, пантеон хлопцям, які воювали і воюють на Донбасі. А ще – за козака Мамая. На порозі відкриття музею у Кам’янську (400 км від лінії фронту). Олег зробив карту Мамаїв усієї України, яка там знаходиться.
« Мав теплу і затишну зустріч на відкритті своєї виставки ілюстрацій “Дорога в дитинство – 2” в бібліотеці-музеї “Літературне Тернопілля”, – написав на своїй сторінці у ФБ художник. – Нам разом було цікаво! Дякую за достойний прийом працівникам бібліотеки-музею під керівництвом чарівної Галини Компанієць. Дякую за щирі привітання від титулованих друзів: начальнику міського управління культури і мистецтв Олександру Смику, директору відомого видавництва “Навчальна книга – Богдан” Богдану Будному, народному художнику України Богдану Ткачику. Вдячний модератору виставки, видавцю, моїй дружині Наталі Кутній-Кіналь. Дякую за духовну підтримку отцю Івану Борису, отцю Тарасу Коковському, Оксані Ар. Дякую чудовій вчительці від Бога пані Галині Кізіловій та її учням. Дякую давнім друзям: прекрасній письменниці і журналістці Валентині Семеняк-Штангей, неперевершеному заслуженому журналісту, кореспонденту “Укрінформ” Олегу Снітовському за публікації в пресі, чудові та чуттєві фотографії. Вдячний усім друзям і поціновувачам моєї творчості, які завітали на відкриття. Виставка триватиме до листопада. Приходьте!».
Від себе додам: тільки через мистецькі полотна можна по-справжньому відчути і зрозуміти, здавалось би, незбагненну душу мистця, який володіє даром обертати дійсність у казку. І як тут не погодитись із видатним італійцем Аннібале Каррачі, який колись сказав: «Ми, художники, слухаємо очима, а говоримо руками». Справді, руки Олега Кіналя творять незбагненне диво, особливо ж тоді, коли в них опиняється олівець або – звичайний пензлик… Остаточно переконатися в цьому змогли всі, хто залишився на майстер-клас із Майстром.
Фото: Валентина Семеняк.