Перший фестиваль «Вертеба», присвячений темі досліджень трипільської цивілізації на Борщівщині, пройшов днями у Борщеві і селі Більче-Золотому, де й знаходиться унікальна печера-музей.
Для тих, хто хотів більше довідатись про життя на наших землях давніх трипільців, їх звичаї, традиції, ознайомитись із унікальними зразками кераміки, на мою думку, був дуже цікавим саме перший фестивальний день. У залі Борщівського обласного краєзнавчого музею зібрались науковці і дослідники трипільської культури зі всієї України, щоб оглянути унікальну колекцію знахідок тієї доби у печері «Вертеба», із розкопок поселень поблизу інших населених пунктів району та поділитись враженнями. А колекція ця й справді унікальна.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Шлях досліджень цієї теми борщівськими науковцями довгий, важкий, але цікавий. І бере він свій початок ще з далекого 1991 року, коли почала діяти започаткована директором музею Михайлом Сохацьким і його однодумцями наукова експедиція у селі Глибочок, де за чотири роки роботи було знайдено і розкопано великі трипільські житла, зразки красиво розписаної кераміки, інших речей давніх трипільців, що населяли ці землі 5 тисяч років тому. Пізніше проводились розкопки у печері «Вертеба» і Більче-Золотецькому парку, у селах Збручанському, Капустинцях, Васильківцях, Підзамочку. Колекція музею поповнилась рідкісними артефактами трипільської доби, яким би позаздрили найвідоміші музеї України.
Читайте також
Стараннями борщівських науковців, колись засипана сміттям і занедбана печера перетворилась на лабіринт містичного міста, де 5 тисяч років тому жили загадкові трипільці. Так, загадкові, бо у їхній культурі дуже багато нерозгаданих таємниць. Наприклад: чому вони жили у цій печері, який спосіб життя вели? Утікали від варварів чи проводили тут свої таємничі ритуали? Чому спалювали свої житла і йшли шукати нових місць світ за очі? Яким було призначення біноклевидної посудини і що означають усі ці візерунки на кераміці? На ці питання багато науковців дають відповіді, проте вони різняться трактуваннями, але от однієї-єдиної версії не існує. Нам трипільці залишили лише здогадки і свою унікальну творчість. Ця творчість не може залишити нікого байдужим. Бо якщо тільки уявити ці страшні умови, в яких доводилось жити, а вірніше, виживати давнім людям, то виникає запитання: де вони брали час і бажання шукати фарби, думати, як розмалювати мисники і глечики у традиційні кольори, ліпити фігурки жінок і мисливців?
Мабуть власник Більче-Золотого Леон Сапіга теж був вражений красою кераміки тієї доби, коли, прокладаючи воду до свого маєтку у Більче-Золотому, натрапив на її рештки у землі. Якби був неосвіченим невігласом, викинув би все це, як сміття. Однак знахідка неабияк зацікавила графа і він покликав у село для досліджень відомого на той час археолога Готфрида Оссовського. Археологія на той час ще не була так розвинута як сьогодні, проте пан Оссовський зробив велике відкриття культури того часу, якій довго не міг дати назву. Її вирішено було назвати просто і лаконічно – «культурою мальованої кераміки». Так і увійшла вона у колекції музеїв у Кракові і Відні(1890-х роках Тернопільщина була у складі Австро-Угорщини). Як відомо, вже пізніше Вікентій Хвойка розкопав давнє поселення поблизу села Трипілля на Київщині і відкрив усім нам культуру, як увійшла в науку як трипільська.
Та якщо час прокрутити ще на кілька десятиліть назад, а саме у 1922 рік, то можемо зустріти ще одну цікаву історію, коли людина вперше побачила артефакти трипільської доби. Заповзятий мисливець Ян Хмелецький вів записник, і якось записав історію зі свого полювання. Підстрелений ним лис утік у порожнину посеред поля. Це зацікавило мисливця і він побачив у землі глибоку яму. Наступного дня, взявши із собою декілька сільських чоловіків і п’ять літрів вина «для підняття бойового духу» вони спустилися в незвідану порожнину. Їхнім очам відкрилась чудесна картина: залишки вогнищ, розписана і красива кераміка. Все виглядало так, ніби люди щойно пішли звідси і мають ось-ось повернутись. Хто ж тоді знав, що ці речі пролежали тут майже 5 тисяч років!
Директор Борщівського музею, заслужений працівник культури України Михайло Сохацький однак підкреслює у свої розповіді: трипільська культура була відкрита вперше саме у Більче-Золотому.
– Люди того часу через важкий спосіб життя і хвороби рано помирали. Здається, їм було не до краси. Але це ми так думаємо, насправді трипільці тягнулися до прекрасного і були творчими у всьому, – розповідає М. Сохацький. – Вони шукали у природі червоний барвник – охру, щоб розмальовувати кераміку. Вдавалися і до інших кольорів, тому кожен глечик, мисочка, фігурка мали традиційне забарвлення і оформлення. Це була певна система знаків, які передавалися від роду до роду. Те саме із фігурками жінок, які були виліплені витончено і майстерно і мали свій сакральний зміст. За роки роботи нашої археологічної експедиції вдалося знайти чимало унікальних керамічних пам’яток трипільців, все систематизувати і описати. Це величезна робота, яку визнали у світі. Ми співпрацюємо з багатьма закордонними археологами і антропологами, які робили свої дослідження у «Вертебі» і радіємо з того, що саме «Вертеба» дала їм широке поле для наукової діяльності і відкрила багато таємниць.
Відомий археолог, кандидат історичних наук Тарас Ткачук називає унікальною колекцію кераміки Борщівського музею і зазначає: для науковців зі всього світу тут є чому повчитися і з чого запозичити досвід.
Директор Тернопільського краєзнавчого музею Степан Костюк переконаний: печеру-музей «Вертеба» уже давно треба занести до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, настільки вагомими є її дослідження.
Своїми враженнями від виставки поділилися й інші відомі археологи, які спеціально приїхали на перший фестиваль трипільської культури «Вертеба».
Варто зазначити, що вперше на Тернопільщині саме у цей день і саме у Борщівському музеї проходила міжнародна конференція науковців, археологів і антропологів зі всього світу. Гості спілкувалися на англійській мові і представили свої напрацювання за останні роки. Така зустріч відбулася за ініціативи викладачів Київського та Чернівецького національних університетів.
Гості фестивалю відвідали підземні лабіринти таємничої і містичної «Вертеби», доторкнулися до унікальної спадщини наших предків. А пізніше відбулися «Трипільські читання» у музичній школі Більче-Золотого, де вже можна було почерпнути більше цікавого матеріалу. У сільському парку увагу відвідувачів привертали символічні трипільські житла, печі, кераміка, предмети побуту людей зниклої назавжди цивілізації. Очільники сільської громади подарували людям і святковий концерт за участю як аматорських, так і професійних колективів.
Фото Ірини Мадзій та Олега Левицького.
