У березні до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин Г. Він потребував допомоги у визнанні права власності на спадкове майно після смерті своєї дружини. Свої вимоги чоловік обґрунтовував тим, що 29 жовтня 2014 року померла його дружина, а за час перебування з нею у шлюбі за спільні кошти побудовано спірний будинок. Однак, право власності було оформлено не на нього, а на померлу дружину. В результаті, подавши позов до суду, представник центру відстояв право заявника на обов’язкову частку у спадковому майні.
Фактично заявник прийняв спадщину після смерті дружини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили, оскільки дружина-спадкодавець склала заповіт на сина. Громадянина Г., як непрацездатного вдівця, позбавили права на обов’язкову частку. Причиною було те, що на момент смерті клієнт не був зареєстрований разом із спадкодавицею у їхньому будинку, а у 6-місячний строк, згідно з чинним законодавством, не звернувся з відповідною заявою до нотаріуса.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- На Тернопільщині суд виніс вирок агентці фсб: 15 років за держзраду
Місцевий центр доручив начальнику відділу представництва Олександру Булаві захищати права заявника згідно з наказом про уповноваження на надання БВПД від 28.03.2017 р. № 97.
Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України непрацездатний вдівець належить до переліку осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині і спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала би кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Встановлюючи обставини щодо постійного місця проживання померлої дружини та громадянина Г., суд першої інстанції взяв до уваги лише дані про реєстрацію місця проживання дружини-спадкодавця – квартиру, де проживає син і реєстрацію місця проживання заявника. Крім того, не були враховані пояснення свідків, з яких вбачається, що спадкодавиця проживала у свого сина лише останні дні життя (під час хвороби), а до того вони спільно з позивачем проживали у дачному будинку.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.
Так, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 20.07.2017 р. задоволено вимоги апеляційної скарги про те, щоб визнати право власності на обов’язкову частку у спадщині громадянина Г. після смерті дружини.
Олександр Булава також довів, що відмітка у будинковій книзі про реєстрацію місця проживання не може бути абсолютним свідченням проживання особи, у цьому випадку – спадкоємця із спадкодавицею.
Нагадуємо, що кожен, хто потребує правової допомоги або адвоката за рахунок держави у цивільних та адміністративних справах, а також у кримінальних – зі сторони свідка або потерпілого, може звернутися до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або отримати онлайн-консультацію за допомогою скайп-зв’язку: kremeneckiy_mc. Місцевий центр розташований за адресою: м. Кременець, вул. Шевченка, 59А.
