Коли доводиться чути про черговий «зерновий» рекорд України, виникають суперечливі почуття. З одного боку – гордість за українську землю і наших людей, які вміють працювати на ній. А з іншого – розуміння того, що з нинішнім курсом на нарощення експорту сировини, який уперто тримає влада, Україні не світять справжні успіхи.
За підсумками 2016/2017 маркетингового року Україна встановила новий абсолютний рекорд з експорту зернових – 43,9 млн тонн. Звучить круто, але не для тих, хто розуміє, що таке сучасна економіка. Ми живемо у світі, де сировина – нафта чи зерно – перестала приносити високі прибутки. І тепер економіки, зорієнтовані на сировинне виробництво, переживають падіння. Згадайте, експортувавши у 2012 році 27 млн тонн зернових, Україна отримала понад 7 млрд доларів виручки. У 2015 році експорт зріс до 38 млн тонн, але виручка склала лише 6 млрд доларів. Бо ціна зерна впала. У 2016 році Україна експортувала рекордний на той час обсяг зернових культур – 40,2 млн. тонн. А прибуток лишився практично на рівні 2015 року – близько 6,1 млрд. доларів США!
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Читайте також
Ми бачимо одну з найбільших стратегічних помилок в управлінні Українською державою. Починаючи з 2014 року, в урядових програмах і заявах щодо АПК була зафіксована така мета – наростити виробництво зерна до 100 млн тонн на рік і збільшити його експорт у 2,5 рази. Тобто у владі не розуміють, що Україна воює за сировинні «рубежі», які іншим державам просто нецікаві. Експортуємо більше – заробляємо менше. Такий девіз української економіки – у той час, коли світ заробляє на переробці та створенні доданої вартості!
Навіть якщо Україні вдасться засипати весь світ своїм зерном – збільшивши пропозицію, вона сама обвалить ціни на свій головний товар. Це прості економічні закони.
Українській владі давно пора внести корективи в свої програмні завдання щодо АПК, перенести акцент на розвиток переробки сировини. На жаль, бачимо протилежне. У структурі українського експорту агропродовольчої продукції готові харчові продукти складають незначну частку – близько одної шостої. Крім того, в останні роки обсяг проданого на експорт готового продукту лише зменшувався – з 3,57 млрд доларів у 2013 році до 2,45 млрд доларів у 2016 році.
Модель економіки, підтримана урядом, – це мала тактична вигода і велика стратегічна поразка. Озирніться навколо, можновладці! Лідерами з експорту борошна є Туреччина і Казахстан. А Україна зорієнтована на торгівлю зерном, що дає лише швидкі і незначні кошти. Дійшло до того, що й наші тваринники почали експортувати худобу, а не м’ясо. Головне – вижити сьогодні і не думати про завтра?
Найгірше, що експорт сільськогосподарської сировини, за своєю природою, несе суміжні втрати. Він є фактично й експортом гумусу, поживних речовин із ґрунтів, віртуальної води і найголовніше – робочих місць. За підрахунками вчених «Інституту аграрної економіки», експортувавши у 2015 р. 19,0 млн тонн кукурудзи, 13,4 млн тонн пшениці та 48 тис. тонн насіння соняшнику, Україна експортувала: 209 тис. робочих місць, 1847,9 тис. тонн запасів поживних речовин із ґрунтів, 22,21 млрд м3 віртуальної прісної води. У грошовому виразі такі втрати поживних речовин можна оцінити в 739 млн дол., води – 362 млн дол. (у цінах 2016 р.).
Тому форсування експорту сировини мусить бути припинено. Україну виведе в економічні лідери тільки галузь переробки зі значною науково-технологічною складовою. Нарощувати треба частку продукції з високою доданою вартістю. Це нові робочі місця і гідні зарплати. Нинішні ж сировинні рекорди України – це радше «піррова перемога», котра мало чим відрізняється від поразки в стратегічному плані.
