На прохання Інтернет-спільноти продовжуємо тему духовного і фізичного здоров’я дітей і батьків, аналізуємо глибинні причини найбільш розповсюджених захворювань. Мої запитання журналісту, психоаналітику, члену Української спілки психотерапевтів – Борису Семеняку.
– У своїх лекціях і бесідах ви багато уваги приділяєте дітям і всьому тому, що з ними пов’язано. Зрозуміло, діти – наше майбутнє. Але, перш ніж майбутнє набере обрисів сьогодення, багато праці фізичної і духовної на цій царині треба докласти, насамперед, батькам. Це в ідеалі, а що відбувається насправді?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Так, на превеликий жаль, як нині, так і позавчора, у нашій державі відсутні будь-які важливі програми чи проекти, де б з першого місяця перебування майбутньої дитинки в лоні матері приділялась серйозна увага цьому важливому і неповторному моменту. Адже створити новий генофонд: здорове фізично і морально нове покоління можливо тільки з першого кроку – зачаття і вагітності, а вже потім правильне виховання і уклад життя з першого дня.
– Справді, цікаво. Проілюструйте, будь ласка, нашу бесіду прикладом із життя.
– Розглянемо наші ендокринні залози, які розташовані у верхніх ділянках тіла і які, відповідно, реагують на різні ситуації, що виникають біля вагітної майбутньої мами. Інформаційне поле плоду, що починає набирати форми майбутньої дитинки, дуже активно реагує на все, що відбувається біля нього вже з другого місяця вагітності. Свіжий приклад з моєї практики. До речі, завжди наводжу приклади, які перевірені особисто і мають повну достовірність. Якось під час зустрічі відомий київський нейрохірург запропонував проконсультувати одну з пацієнток. Там була психологічна проблема із п’ятирічним сином. Він відвідував спецдитсадок, адже через часті напади агресії з ним було важко впоратися. Велика кількість аналізів та обстежень на органіці нічого не виявили. А порушення таки були – енергетичні. Насамперед, я провів консультацію з повним психоаналізом ситуації, починаючи з перших місяців вагітності. У своїх бесідах (інтерв’ю, телебачення) продовжую знайомити людей з такими термінами, як біополе людини, аура, енергетичні центри (чакри), канали і меридіани. Бо без цієї новітньої інформації ми не зможемо до кінця зрозуміти причини нашої проблеми, чи проблеми наших найрідніших. А отже і можливості їхнього вирішення. Під час діагностування біополя Андрійчика з’ясувалося, що верхня його частина має значне пошкодження. Тобто весь спектр елементів головного мозку був відкритим і незахищеним. Для порівняння, уявімо звичайне яйце, вершечок якого зрізаний.
– І що відбулося?
– Після детального аналізу було з’ясовано, що центр свідомості матері з перших місяців і до народження синочка щодня перебував у значному емоційному стресі. Згодом й сама мама у цьому зізналася. А ще пожалілась на частий головний біль та запаморочення. І знаєте у чому, вірніше, у кому крилась причина? У це важко повірити – у старшому синові. На момент вагітності матері йому виповнилося 7 років. Коли він почув, що в «животику мами» є майбутній братик або сестричка, то здійняв велику істерику. І найдивніше те, що ці істеричні сцени не припинялися доти, доки не народився молодший брат. І тут уже було питання до батьків, як вони примудрились виховувати старшого сина, який влаштував їм 9 місяців пекла? Що, ніхто не мав на нього впливу? Виходить, що ні. Зізнаюсь чесно, я був просто приголомшений бездіяльністю подружжя, яке мовчки сприймало таку негативну поведінку сина, абсолютно не задумуючись про наслідки. А вони не забарились і виявились для всіх трагічними. Верхівка біополя (захисна оболонка, кокон, яка за формою нагадує яйце) Андрійка була зрізана, правильніше кажучи – її не було. Я свідомо розповідаю про все в деталях, аби читачі могли уявити й усвідомити, що відбувається з енергетичною структурою людини під час нестандартних ситуацій. На фізичному плані це можна порівняти, наприклад, з ураганом, який зніс дах будинку. Скажіть, будь ласка, у такому будиночку житиметься комфортно? Сніг, дощ, вітер! Отак і тут. Саме на такому рівні (незахищена верхівка біополя) можуть виникати різноманітні відхилення психологічного здоров’я, такі як епілепсія, аутизм тощо. Так, інколи це можна пояснити з точки зору генетики. Але частіше це результат трагедій, стресів, деструктивної поведінки, нездорового менталу рідних.
– І що було далі з тим хлопчиком?
– Після двох прийомів-консультацій поведінка хлопчика змінилася. Але, на жаль, бажання матері працювати із собою та сином далі на цьому й скінчилися. Таке буває тоді, коли людина не хоче змінювати свої вже усталені звички, свою поведінку. А ось інший приклад: це було в Каунасі (Литва). На консультацію прийшла жінка з десятирічною донькою. У дівчинки були епілептичні приступи із судомами. Це спричиняло неабиякі страждання для сім’ї. Після діагностики з’ясувалася й причина: перші місяці вагітності мами. Надзвичайні переживання, які блокували нормальну роботу елементів головного мозку і, звичайно ж, ендокринних залоз. Знаєте, яка думка безупинно хвилювала тоді вагітну жінку? Чи не народжу я часом дитину інваліда…
– Оце так?! Причина справді глибока. А не могла тут бути ще причина самої причини?
– Саме так. Причина причини була також: суїцидальна смерть матері майбутньої породіллі. У просторі таких думок відбулось не тільки зачаття, а й протікання всієї вагітності. Жінка не віддала себе в руки Господа, не довірилась Тому, хто Довірив і «Послав» їй частинку Самого Себе. Замість того, щоб радіти і насолоджуватися кожною хвилинкою свого стану, зі страхом і панікою прислухалася до кожного руху плоду всередині себе. Порівняйте інші ситуації, що відбуваються поряд: якісь поспішні висновки після, наприклад, відвідування жіночої консультації, УЗД (детальніше про це у наступній темі про репродуктивну систему – авт.). І тоді наступає панічний страх, багато тривожних думок. Тут, як бачите, результат не забарився. Хочу зауважити, що згодом ця мама зуміла за два роки звільнити свою доньку від вищезгаданого діагнозу, а себе – від страждань. Але вони багато й усвідомлено працювали над собою. Не пропускали жодної моєї лекції під час приїздів до цього міста, телефонували, радились. Інесса (так звати матір) похвалилася, що вчителі та їхній сімейний лікар були дуже здивовані позитивним результатом.
– На думку відразу спадають рядки Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами…»?
– Надзвичайно актуальні рядки, які стосуються кожного з нас. Аналізуймо свої думки, що ми продукуємо у простір? Адже не тільки слово, а й кожна думка мають свої вібрації. Добра і світла – високу частоту. Нікчемна, зла, претензійна – низьку частоту вібрації. І коли низькочастотних вібрацій назбирується багато, виникає хвороба або проблема у нас і в наших діток, поки вони ще в нашому енергетичному полі. Хочу навести ще один свіжий і дуже красномовний приклад. Було це 23 роки тому, коли Крістіна була на 7 місяці вагітності. Удвох із чоловіком чекали хлопчика. І уявіть собі, що останні два місяці пішли на суперечки та дискусії. Мама, яка за віросповіданням була «протестантка», заявляла, що обряд хрещення має бути тільки в її церкві, а тато католик, навпаки, що тільки у його храмі. Але, погодьтесь, таке іноді буває й у нас, коли бабця з батьками не хочуть невістку з «інакомислячих». Суперечки на тему чиє віросповідання краще, це не дискусії про колір чи фасон одягу. Це набагато серйозніше. У даному випадку ми оцінюємо (підсвідомо осуджуємо) величезну кількість людей, які стоять за даною церквою (чи релігійним угрупуванням). А головним має бути не агресія і зневага до ближнього, а любов і злагода. І знаєте, що відбулося, коли Петерс народився, підріс і згодом пішов до школи? Вчителі почали зауважувати, що хлопчина не може зосереджуватися, концентрувати на чомусь увагу, жаліється на головний біль. А чим далі, тим гірше. Потім почав випивати батько і це дуже вплинуло на ментальне здоров’я сина. Він зі страхом чекав вечора: який прийде батько? До 23-х років у Петерса сформувався стан постійної депресії, панічні атаки, очікування болю і хвороби. Лікарські засоби вже не допомагали.
– Виявляється, як важливо тримати свої думки, наміри і помисли у чистоті, на позитивній ноті.
– Так, важливо навіть аналізувати увечері, як прожив цей день, як реагував на певні події чи ситуації. Бо результати можуть бути плачевні. Так й у вищезгаданому випадку: фундамент психічного стану цього юнака батьки не усвідомлено заклали ще у 7-9 місяців вагітності, тобто – до появи на світ. Плюс – «допомога» батька.
– І на завершення. Ваші поради майбутнім (і не тільки) батькам.
– Кожний з нас вже при народженні наділений Творцем всім необхідним, аби справитися з великою дорогою життя: любов до всього і всіх. Насамперед, до батьків і рідних, близьких, до довколишнього світу. А ще всередині нас є такі якості як праведність і мир, не насилля, бажання служити іншим, не шкодити, не заважати, а допомагати. Однак їх треба розвивати і напрацьовувати. Практикуйте це для себе, в колі своєї сім’ї. Дбайте про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей вже від сьогодні. Мрійте, у першу чергу, не лише про матеріальні статки, а й духовний поступ. Має бути у всьому золота середина. Бо знаю випадки, коли накопичене багатство внаслідок порушення космічних законів, пішло на лікування. Приділяймо час і матеріальному і духовному аспектам. Відтак зекономимо і час, і гроші. Часто запитую у своїх пацієнтів: «Чому ж ви хоча б хвилин 30 не приділяєте уваги своєму здоров’ю та здоров’ю своїх дітей?». Відповідь, зазвичай, класична: «Не маю часу». А коли вже з’являється будь-яка проблема по здоров’ю, то ми тоді змушені знайти дорогоцінний час, інколи, на жаль, його потрібно надто багато, аби хоч трішки надолужити прогаяне. Будьте прикладом для своїх дітей, навчайте їх усьому доброму. Будьте всі здорові і щасливі.
Розпитувала Дарина Колосок
