Фермерство, що 30 років тому започаткувало свій активний рух, визначилося у пріоритетах — зерновиробництві, овочівництві, свинарстві й садівництві. Піонерами останнього напрямку стали садівники Борщівського й Заліщицького районів.
Саме їм – представникам півдня краю — довелося піднімати розбиті теплиці й парники, знищені й запущені сади. Їх у колишньому Союзі висаджували на непридатних для землекористування площах — пагорбах, крутосхилах, суглинках, але не на родючих і повноцінних землях.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Читайте також
Змінилися часи, змінився підхід до одвічної матері – годувальниці. Землі чи саду атрибути не потрібні, а треба господаря чесного, розумного і сумлінного. Саме до таких і належить від діда–прадіда роду хліборобського, садівничого керівник фермерського господарства «Колінз» Борщівського району Микола Павлик. Він — професійний садівник, ентузіаст і пропагандист цієї справи, селекціонер, відома на Тернопіллі людина. Родом Микола Йосипович з Хмельниччини, з Новоушівського району. Там закінчив школу, а місцевий радгосп за свій рахунок направив здібного юнака на стаціонарне навчання в Кримський радгосп-технікум Сімферопольської науково-дослідної станції садівництва і плодоягідництва. На завершальному курсі одружився зі студенткою Галиною, яка родом з Хотинщини, що на Буковині. Молодята повернулися в рідне Миколине село. Молодий спеціаліст очолив садівничу бригаду, знайшлася робота до душі й дружині Галині. За роки праці пройшов трудовий шлях від бригадира до заступника директора радгоспу ім. Чапаєва. Місцеві селяни вирощували фрукти та ягоди на 600 га, обробляли 2,5 тис. га землі, тримали чимале стадо великої рогатої худоби, зокрема і молочну череду.
Досвідчений садівник. селекціонер, керівник ФГ ” Колінз” Микола Павлик.
У грудні 1986-го Миколу й Галину Павликів запросив посадити 300 га нового саду керівник першої на Тернопільщині агрофірми «Вікторія», останній в краї, хто був удостоєний звання Героя Соцпраці, відомий господарник Адам Щепановський. Сумлінними і чесними руками, розумним і перспективним підходом до садівничої справи уславився на Борщівщині Микола Павлик. Лише в розсадниках агрофірми щороку вирощували 80 і більше тисяч саджанців фруктових дерев, плодоягідних кущів. Спорудили холодильники, склади для зберігання вирощеної продукції, цехи з переробки плодів та ягід. Миколині саджанці вже щедро плодоносять у колективних і особистих садах усіх районів Тернопільщини, на Львівщині, Івано-Фпранківщині, Буковині, в Київській та Черкаській областях.
Коли в 90-х роках усі садівники в основному садили яблуні, груші, сливи, черешні та вишні, невтомний селекціонер Микола Йосипович почав займатися персиком. Вибирав і систематизував, акліматизовував, аналізував, вів спостереження… Методом відбору, колонізації, генетичних властивостей, формуванням крони та кущів із 30 сортів вибрав три основні, що притаманні для зони ризкованого землеробства Лісостепу.
— Найкраще вони себе зарекомендували за всіма показниками у нашій місцевості, — каже пан Микола. — Три роки тому предметно зайнявся розведенням абрикосів на основі сортів канадської, чеської, італійської та французької селекцій. Поставив перед собою завдання і добився результатів.
У щоденній селекційній справі садівник Микола Павлик використав три хвилі росту абрикосового дерева, що дає повноцінні плоди на третій рік висадки саджанців. Таким чином, зменшує ріст і передчасне завантаження плодами у перші роки формування саджанця. Для такої технології не всі сорти абрикоси підходять. На даний час Микола Павлик виділяє сорти, що підходять для борщівської технології селекціонера. А ще подружжя Микола і Галина завозять чимало фруктів у школи, інтернати, дитячі садки, мають партнерські стосунки з торговельною мережею Борщівського та сусідніх районів обласного центру. Микола Васильович любить повторювати: «Коли бачиш весняний цвіт у саду, а потім оранжеві абрикоси й персики, стиглі червонобокі яблука — органічні фрукти, вітчизняні, а не закордонні, розумієш, що сад — неповторне надбання і приємна для душі робота.
Люблять у батьків сад завітати дочки, зяті, а найбільше — п’ятеро внуків. Росте й плодоносить старий сад, великими плодами з нових плантацій радую персик і абрикос. До речі, Павликове ФГ «Колінз» перекладається як сорт абрикос, які він запримітив в Одесі в перші дні початку третього тисячоліття.
