Єдина поетеса в Україні, яка ще й досі пере у Дністрі вишивані сорочки

Здається, не було цієї весни такого видання, яке б не писало про відому українську поетесу з Тернопільщини Ганну Костів-Гуску. Ювілей був у квітні. А ось перед цим пані Ганна підняла на ноги трохи не пів України, рятуючи лебедів від морозів. Важко сказати, хто вона насправді: поетеса чи лікарка? Втім це, мабуть, той випадок, коли в одній особистості багато поєднань. Адже лікувати можна й словом, і це, погодьтесь, беззаперечний факт. Перекладачка, громадська діячка.

У Тернопільській обласній бібліотеці для дітей відбувся її творчий вечір. Почесна громадянка Борщева та Борщівського району приїхала з групою підтримки:  творче журналістське подружжя Петра та Марії Довгошиїх. Петро – заслужений журналіст України, Марія – редактор газети. А ще – творча талановита співуча молодь. До читання поетичних творів долучилися навіть онуки поетеси, що вельми потішило присутніх. Також на свято завітали старшокласники місцевої ЗОШ №3, режисер Орест Савка, заслужений журналіст України Михайло Ониськів, мовознавець, доцент Марія Крупа.

Авторка численних поетичних збірок, лауреатка і дипломантка багатьох літературних конкурсів пані Ганна презентувала нову книгу «Знайде тут прихисток душа», куди увійшли найкращі твори з поетичного доробку майстрині слова. З нагоди ювілею працівники бібліотеки підготували бібліографічний покажчик творчості Ганни Костів-Гуски «Доки любити, допоки і жити». Твори цієї талановитої жінки вивчають у шкільній програмі, її пісні співає Україна, а, між тим, її душа понад усе залюблена у свою маленьку батьківщину – рідне село Бабинці. Дуже часто можна побачити, як авторка «Жоржинового вогню» пере у Дністрі вишивані сорочки, так, як це робили її предки.  Ось як відгукується про творчість поетеси місцевий священик Олег Хіта.

Тут роду нашого початок.

Тут свіже, чисте джерело.

Тулю до серця вишиванку

І чую прадідів тепло.

Не пропаде це, не зітреться,

 Не полетить у небуття.

Ця добра й світла пам’ять серця,

Колиска нашого буття.