Навіть після звільнення чиновник міськради Фостяк хоче «увірвати»?

На електронну скриньку «Часопису» прийшов лист за підписом Івана К. Кілька днів тому отримала своє продовження епопея із земельною ділянкою на стику бульвару Симона Петлюри і вулицею 15 Квітня в Тернополі.

Спробуємо розібратись в ситуації з точки зору логіки і хронології подій, які на сьогоднішній день завершились освяченням бетонного блока під майбутній пам’ятник Симону Петлюрі на чужій приватизованій  земельній ділянці…

Що стосується самої земельної ділянки, то документи для продажу на аукціоні почали готувати ще в 2012 році. Тут варто зауважити, що в цей час начальником відділу містобудівного планування управління містобудування, архітектури та кадастру був Фостяк Олег Степанович. Без його розгляду та погодження жоден документ не міг бути виданий. Так було і у випадку, коли готувалась до продажу на аукціоні земельна ділянка на бульварі Симона Петлюри. За нашими даними саме він особисто підписав висновок на продаж цієї земельної ділянки.

Аукціон з продажу ділянки на бульварі Симона Петлюри відбувся в липні 2014 року. Переможцем на торгах було визнано Журавель А.Р., який придбав цю земельну ділянку за 816 601 гривню при стартовій ціні 247 455 гривень.  Якщо зважити на курсу долара в той час, то суми відповідно становили  90 000 доларів і 25 000 доларів.

Тобто, цю земельну ділянку передали власнику на цілком законних підставах і з дотриманням необхідних процедур.

Але зараз чомусь виник конфлікт довкола цієї ділянки, і обстановка далі продовжує нагнітатись кількома людьми, які самі залишаються в тіні, а прикриваються «громадою» і «активістами». Ось тут і починає проявлятися «діяльність» пана Фостяка.

Цю земельну ділянку Олег Степанович готував іншій людині і всіма доступними способами лобіював її інтереси. Але сталося так, що на аукціоні переміг  інший покупець, а пану Фостяку дуже не хочеться повертати винагороду «за труди».   Тому  цілком зрозуміло, чому Фостяк підбурює людей, обливає брудом міського голову, говорить неправду про законність продажу земельної ділянки (яку сам же і готував) на бульварі Петлюри. До речі, пана Фостяка   було ганебно  звільнено з посади. Причиною звільнення стали скарги на неодноразові вимагання «винагород» у підприємців. Через це цілком зрозуміла його теперішня ненависть до міськоі влади, хоча, перебуваючи на посаді, неодноразово хвалив її та підтримував…

Крім того, пан Фостяк сам не фігурує в конфлікті, а знайшов так звану «актівістку» Галину Пастушенчин. Чому ж вона так активно захищає інтереси громади? Та тому, що вона давня хороша приятелька Фостяка, який дає ій вказівки що говорити, що писати на плакатах, і куди писати скарги!

Скарги пані Галини були направлені в усі правоохороні органи, і відповіді на них вона отримала. Проте  поділитися з громадою не порахувала за потрібне, оскільки у цих відповідях було чітко роз’яснено, що земельна ділянка продана на законних підставах.

Нещодавно Галина Пастушенчин  зрозуміла, що їй не вдасться завадити законному будівництву, підійшла  до представника забудовника  і попросила «винагороду», за яку вона «заспокоїть» громаду.

Стосовно забудовника, то він і так пішов на зустріч мешканцям прилеглих будинків і замість 9 поверхів запропонував лише 3. Але і така поступка не влаштовує ні Олега Фостяка, ні «активістку» Галину.

Також ще варто згадати зовсім недавній скандал, коли земельна комісія міської ради спробувала відвести на цьому ж місці 1000 квадратних метрів під зруйнований фундамент для облаштування торгових рядів. На щастя, цю аферу вдалось попередити і проект рішення навіть не був винесений на розгляд депутатів. В цій ситуації чомусь не було чути «активістки» Галини і її негласного господаря пана Фостяка.

Отож, у цій історії з бетонним блоком для пам’ятника Симону Петлюрі будуть розбиратись компетентні органи. Сподіваємось, що наша держава все ж на шляху до правового суспільства, і аферистів всіх пошибів потрібно наказувати, як за теперішні справи, так і за минулі. Так що ще невідомо, що вилізе на світ Божий з багатогранної діяльності Олега Степановича в процесі дослідження законності аукціону. Та й інших його справ за часів перебування в ранзі чиновника і місцевого «рішали»…