Роман Карлович, колишній редактор Чортківського радіомовлення, відомий широкому загалові як автор унікальних фото Володимиру Івасюку. Багатолітня дружба єднала пана Романа із батьком композитора, а в його колекції є чимало унікальних фото ще молодого і нікому невідомого студента медінституту Володі Івасюка. І не лише Івасюка, але й Василя Зінкевича, Софії Ротару, Назарія Яремчука, ансамблю «Смерічка». Нещодавно у Чернівцях Роман Островський організував виставку цих фото, яка привернула величезну увагу громадськості.
Мало кому відомо, але ось ці унікальні фото, які ви бачите, облетіли чи не всі газети і журнали 70-х років, належали йому, тоді ще просто студенту хімічного факультету Чернівецького університету. Потім їх безліч разів передруковували, скромно замовчуючи хто автор.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
Будучи позаштатним кореспондентом газети «Радянський студент» він потрапив на зйомки програми «Алло, ми шукаємо таланти». Це було у лютому 1972 року. Саме тоді і відбулось перше знайомство із Володимиром Івасюком через об`єктив його фотоапарата. Пригадує, що був єдиним із фотографів на цьому заході, бо мав дозвіл аж з Москви. Репортаж, який надрукувала газета був яскравим і багатим на світлини. Так вони пішли у життя, як безіменні фото нікому невідомого студента.
На одній зі світлин – ведучий програми Олександр Масляков бере інтерв`ю у В. Івасюка як автора «Червоної рути», на іншій – йому вручають нагороду. А от ще одне фото, яке пан Роман зробив рік перед тим, на зйомках фільму «Червона Рута», куди попав випадково. Там у об`єктив його фотокамери потрапили ще зовсім молоді співаки Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич. Як реліквію, демонструє фото із їхніми автографами. Згодом ці молоді виконавці стали відомими, народними і заслуженими.
Читайте також
– А знаєте, кому Івасюк присвятив пісню «Червона рута»?,- загадково запитує мене Роман Карлович. – Моїй однокласниці Марії Соколовській. Разом з Івасюком вони навчалися у медінституті, і якось, будучи в неї вдома, вона мені розкрила таємницю. Виявляється, Володя подарував їй аркуш паперу з відомим текстом пісні і зворушливо підписав : ««Мусі від Володі 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі». Він називав її ласкаво – Мусею, можливо, був закоханий у дівчину. Ось подивіться – тут є ксерокопія цієї записки. Отож відповідь на питання, над яким ламали собі голови багато дослідників творчості Івасюка є у мене і , сподіваюсь, я не помилився.
До речі, Роман Островський зробив для мене ще одне відкриття. Перший славнозвісний фестиваль «Червона Рута» відбувся не у 1989 році, а у 1988 році в Кіцмані. На підтвердження своїх слів показує афішу, яка гласить, що « фестиваль «Червона рута», присвячений пам`яті композитора Володимира Івасюка, відбудеться у Кіцмані з 26 червня по 3 липня 1988 року».
– А ось як виглядає квітка червоної рути, яку мені подарували у Карпатах, – каже Роман Карлович, і дістає із целофанового пакетику засушену квітку. – Вона ще й досі пахне піснями Івасюка, горами і коханням!
Зізнаюсь, що це диво природи тримаю у руках вперше. Яка ж краса! Не думала, що це чар-зілля, сонце-рута виглядає саме так і що ним, виявляється, можна причарувати…
Роман Островський, як і більшість шанувальників творчості Івасюка, переконаний, що смерть митця була невипадковою і за цим хтось стояв. Як приклад, наводить випадок, коли зникли усі плівки, які він роздрукував на прохання батька Володі уже після його смерті. У батька їх вилучили кадебісти, та так і не повернули, але Роману Островському все ж судилося їх проявити і побачити. Каже, нічого особливого там не побачив: Івасюк в оточенні друзів, молодих, як і він сам товаришів. Але чи насправді то були друзі? Мій співрозмовник сумно констатує – пізніше довелось чути версію від компетентних людей, що серед тих «товаришів» були ті, хто позбавить його життя.
Ірина Мадзій
Усі фото – із особистого архіву Романа Островського
