Декілька років тому Тернопільський район займав перші позиції із зерновиробництва, культури землеробства, впровадження у повсякденну практику новітніх технологій у рослинницькій галузі та розвитку всього агросектору району. Нині ж місцеві аграрії лише замикають п’ятірку найкращих в області сільгоспвиробників. Такий спад у галузях рослинництва й тваринництва має свої об’єктивні й суб’єктивні причини. Серед них і часта заміна перших керівників виконавчої влади, у більшості невдала, що, звісно, призупинило процес соціально – економічного розвитку району. І значний відтік професійних кадрів з села, особливо молоді, що виїжджає на сезонні, а то й постійну роботи до сусідньої Польші, Італії та Іспанії. І масове безробіття у віддалених від райцентру населених пунктах.
Створення двох об’єднаних територіальних громад на базі сіл Байківці та Великі Гаї дало новий струмінь різких позитивних соціальних змінах у селах, що постановили спільно хазяйнувати і жити по- новому. Проте більше, ніж третина сіл району залишається поки-що за бортом децентралізації, ніби очікуючи – до кого йти в прийми? Наодинці зі своїми бідами й проблемами залишилися також і фермери, приватні підприємці та землевласники, що орієнтують виробництво своєї продукції виключно на місцевий ринок. Не створюються більше сільські кооперативи, не витримують жодної критики дороги, вимагає кращого ритмічність пасажирських перевезень і якість обслуговування маршрутів. Переконуємося, що в усіх цих надводних «рифах» винні інертність і бажання не змінити за жодних умов стандарти дня вчорашнього, сьогоднішнього, а найприкріше – завтрашнього – влади, деяких керівників, місцевого самоврядування, певних кіл депутатського корпусу. Ці стеоритипи треба негайно змінювати. В цьому зайве переконуюся, коли на місцях зустрічаюся з селянами, освітянами, медиками, інженерно-технічним персоналом та з пенсіонерами дорогого серцю Тернопільського району. Найбільше оптимізму та енергії черпаєш від невтомних трудівників села, трудівників землі, ратаїв. Болять їм серця через майбутню долю землі, через війну, що розв’язав на Сході держави російський агресор, за українське військо та їх синів і дочок, що захищають територіальну цілісність соборної і незалежної України. Тому й пропоную перечитати ці журналістські нотатки. Адже крокує весна наших надій і сподівань.
Перегляньте також:
- Герой Павло Савка назавжди повернувся додому на Тернопільщину
- Новий СТАЛКЕР? Та ні! Нова базова військова підготовка
Сьогодні отримати хоч якусь інформацію про стан підготовки до весняних польових робіт аграріями та фермерами стало проблемою з проблем. Районне управління агропромислового розвитку, а згодом і відділ Тернопільської держадміністрації ліквідували, а штат їх професійних працівників розігнали по біржах зайнятості і домівках. Його багаторічного керівника Петра Смалюка – не знаю, з квітами чи без, – відправили достроково на заслужений відпочинок. Усі основні функції цієї структури передоручили нашвидкуруч створеному відділу економічного та агропромислового розвитку і торгівлі, який очолила Олеся Гоцманова. Не відаю, як там з економічною підготовкою та професійними навиками працівників, але від ведення питань агросектору та усього сільського господарства району вони далекі, як від неба. Такої самої «міні-агрореволюцію» удостоївся ще тільки Збараж, а в усіх решта районних центрах зберегли і сільгоспуправлінців, і штат досвідчених кадрів, та й самому структуру. Нагадаю, що Тернопільський район який у грудні відзначив своє 50- річчя з часу утворення, є аграрно-промисловим, де вагома частка грошових надходжень від господарської та виробничої діяльності сільгоспвиробників й фермерів і приватних підприємців складає близько 70 відсотків. Народна мудрість гласить: «поспішиш – людей насмішиш». Але, як кажуть, на то вона й шапка Мономаха, щоб одягати її на голову думаючу.
Одразу ж зауважу, що трудівники села знають, що їм слід робити. Торік, незважаючи на погодні катаклізми, серйозне зміщення температурного режиму, раптову снігову аномалію на початку листопада, все засіяли, виорали і, хоча й з транспортними труднощами, зібрали увесь урожай пізніх культур.
Читайте також
Із зими вийшли у задовільному стані 8920 гектарів озимих, подають надії на цьогорічний урожай 3,2 тис га озимого ріпаку, 1250 гектарів озимого ячменю. Більше половини озимого клину вже підживили. Бурякосіючі господарства району вчасно завершили й зяблеву оранку. Ті аграрії, які не досіяли озимину компенсуватимуть їх за рахунок збільшення площ під посів кукурудзи, сої, гречки, гороху, овочів і картоплі, кормових культур. Під ранні зернові та зернобобові культури буде відведено понад 16,4 тис гектарів.
Дещо нижче від потреби, однак загалом задовільно, аграрії забезпечені пальним, мінеральними добривами, майже стовідсотково готова ґрунтообробна й посівна техніка, трактори, автотранспорт. Дещо важче буде лише з придбанням усього арсеналу засобів та препаратів захисту й обробітку рослин проти бур’янів і шкідників.
Коротке бліц – інтерв’ю з учасниками посівної 2017 року.
Ігор Олійник керівник ФГ «Олійник», депутат районної ради
Як фермер з досвідом, я уже нічого доброго ні від держави, ні від погоди не чекаю. Як Бог дасть, так і буде. Польовий « асортимент» залишився сталим – пшениця, кукурудза, соя,зернобобові, гречка.
Володимир Крупніцький, директор ПП « Агрофірма «Медобори», депутат районної ради.
На посівній 2017 року (а вона буде до 30 відсотків дорожча, ніж торік), позначився перехід на загальну систему оподаткування. Нам довелося змінити графіки закупівель і продажів. Ймовірне додаткове зниження рентабельності порівнянно з попередніми роками. Найбільший удар припав на тваринницьку галузь: де тонко, там і й рветься. Дуже розраховуємо на дотацію на молочне тваринництво, інакше воно залишиться збитковим. Такої думки й мої колеги, керівники молочних господарств Тернопільського району ТОВ «Дружба», ТОВ « Стегниківці», ТОВ « Агрокомплекс», тернопільської філії ПрАТ « Райз-Максимко». Хочеться зберігати оптимізм, та й у нас, в агрофірмі люди налаштовані на роботу. Будемо живі – все буде гаразд. Озимину підживили, грейдеруємо польові дороги.
Юрій Федорчак, директор тернопільської філії ПрАТ « Райз- Максимко» с. Забойки.
Я не збрешу, якщо висловлю думку багатьох аграріїв, фермерів України. Настрій у нас песимістичний після прийняття низки популістських законів і оподаткувань, яке ставить нас на межу виживання. Що стосується підняття мінімальної зарплати, то вона у нас була вищою за встановлену норму, проте потроху й далі підіймаємо – люди на селі мають жити достойно.
Анатолій Бучинський, керівник ФГ «Бучинський», депутат районної ради, с. Застав’є.
Завершуємо підживлювати озимі культури, насіння маємо, техніка ґрунтообробна й посівна на лінійці готовності, і люди також. Дизельне пальне, витратні матеріали, іноземне насіння, засоби захисту рослин дорожчають, бо все залежить від курсу валюти. Ремонт техніки за останні два роки зріс у ціні півтора-два рази. Адже посіяти насіння мало, треба працювати по технології, а це великі витрати.
Володимир Новосад, головний агроном ПП « Агрон», ФГ «Березовський»
До весняних робіт готувалися заздалегідь, як кажуть у народі « готуй сани влітку, а воза взимку» Увесь озимий клин підживлено, прогрейдеровуємо усі польові дороги та під’їзди до ланів. Весняний хліборобський загін готовий хоч сьогодні виїхати в поле. Політика – політикою, знову точаться розмови навколо відкриття ринку продажу земель, податковий та ціновий тиск на аграріїв. У складних умовах війни, коли святу земельку треба збіжжям засівати, а не осколками мін і снарядів, важко щось прогнозувати наперед. Ми стали обережні, зайвий раз не ризикуємо. Поки-що у зв’язку зі значним зменшенням посівів цукрових буряків, формуємо остаточні плани щодо сівозміни, проте якихось великих змін та перекосів у вирощуванні сільгоспкультур я не прогнозую. Це моя 24-та хліборобська весна у цьому уславленому працею колективі, як і наших керівників Юрія та Наталії Березовських. Усім нам хліба смачного , здоров’я міцного й мирного неба над головою!
