Усе нове від влади, а тим паче нові реформи, українці нині сприймають з пересторогою, бо мають на те підстави: більшість новацій до жодного поліпшення наразі не привели.
Коли ж йдеться про реформу в системі охорони здоров’я, де кожна необережна та необдумана дія безпосередньо стосується питання життя чи смерті, то від очікуваних змін стає особливо тривожно. Проте у МОЗ запевняють, що усі зміни українцям тільки на благо, зауважуючи при цьому, що проведення медичної реформи буде непростим. “НОВА…” вирішила погомоніти про цю проблему з начальником управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА Володимиром Богайчуком, повідомляє НОВА Тернопільська газета.
Перегляньте також:
- Українська краса на службі перемоги: в Тернополі відбудеться благодійний захід «Традиції як тренд UA»
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
— Думаю, навряд когось задовольняє нинішня ситуація в охороні здоров’я, — починає розмову Володимир Григорович. — Не задовольняє вона ні мене як пацієнта, ні моїх батьків, які живуть у селі. Нас не влаштовує районна лікарня — рівень її спеціалістів, медичне устаткування. І така ситуація скрізь.
— Але наскільки реформа зможе забезпечити пацієнтів кваліфікованими спеціалістами, устаткуванням, а головне — доступом усім верствам населення? Чи зможуть у результаті реформи малозабезпечені, а таких нині стає все більше, отримати належне медичне обслуговування? Люди переживають, що у рамках реформи взагалі поголовно позакривають лікарні…
— Хто сказав, що будуть закривати? Лікарню, яка буде надавати якісні послуги, до якої будуть йти пацієнти, ніхто закривати не буде. Я коротко розкажу, які у нас плани. Нинішній, 2017-ий, — рік реформ первинної медико-санітарної допомоги. Вторинний етап — створення госпітальних округів — у перспективі, наразі триває тільки їх планування.
Щодо реформи первинної допомоги, то з 1 січня усі сімейні лікарі, а також терапевти та педіатри працюють над списками своїх пацієнтів: скільки з них виїхали за кордон, скільки залишилися в зоні обслуговування… З 1 березня плануємо розпочати електронний реєстр пацієнтів. Є так звані “червоний” та “зелений” реєстри пацієнтів. “Червоний” – це власне той сімейний журнал, що наразі є в лікарів, а “зелений” – кінцевий продукт: список тих пацієнтів, які укладають з сімейним лікарем декларації про те, що пацієнт хоче, щоб саме цей конкретний лікар надавав йому допомогу на первинному рівні.
З 1 липня змінюється система фінансування. Досі у нас були чотири варіанти фінансування системи охорони здоров’я — громади, районні ради та адміністрації, обласний бюджет і міський бюджет. З 1 липня на рівні МОЗ запрацює Національна служба здоров’я та її регіональні представництва на місцях, що будуть виконувати функцію національної страхової компанії. Як це виглядатиме? Скажімо, до лікаря прийшов пацієнт, попередньо уклавши з ним угоду. Пролікував, наприклад, пневмонію. Лікар це фіксує в електронному реєстрі. Національна служба здоров’я отримує кошти, проплачує лікарю за надання медичних послуг, і лікар відповідно від цього отримує заробітну плату. Схема така: чим більше лікар пролікував, обстежив, провів профілактичне обстеження — тим вища у нього буде зарплата.
— Тобто лікар буде зацікавлений в тому, щоб люди більше хворіли і зверталися до нього…
— Зовсім ні! Одна з цілей проведення цієї реформи — надати провідне місце профілактичній медицині, де пацієнт також має нести відповідальність за своє здоров’я. Змоделюємо ситуацію. Лікар пропонує пацієнту пройти обстеження, але пацієнт цього не робить. Цим він перекладає відповідальність за своє здоров’я цілковито на себе, тож якщо згодом у нього буде виявлено якісь запущені хронічні захворювання, що виникають внаслідок того, що він не обстежувався, то лікування, пов’язане з цим, буде проплачувати не Національна служба здоров’я, а сам пацієнт. Національна служба здоров’я — це так звана державна страхова медицина, до якої в перспективі можуть долучатися інші приватні страхові компанії, де пацієнт матиме можливість додатково застрахуватися. Так працює весь світ.
— Скільки грошей наразі передбачено на пацієнта?
— Загалом орієнтовна сума, запланована на одного мешканця, — близько 1000 гривень, сюди ж входять вторинна допомога і третинна допомога. Сімейний лікар за кожну підписану декларацію буде отримувати близько 240 гривень у рік. Ці гроші будуть йти на його роботу з пацієнтом (обстеження та лікування на первинному рівні) і так званий “гонорар”. Мінімальна заробітна плата у розмірі 3200 гривень, зрозуміло, буде, і це не залежатиме від кількості підписаних угод.
— Пацієнт може укласти декларацію з будь-яким лікарем в Тернополі чи області?
— Хоч у Тернополі, хоч у Житомирі! Де хочете. Все залежить від комунікації. Нині можна спілкуватися по скайпу. Як ви будете з лікарем співпрацювати, – це ваша справа.
— Гаразд, по скайпу можна поговорити, але коли людині стало зле, то він не допоможе, потрібен реальний лікар. Як бути тоді?
— Тоді вже йдеться про невідкладну екстрену допомогу.
— Нині багато людей, особливо старшого віку, хвилюються, що внаслідок реформи вони будуть кинуті напризволяще, адже у бригадах швидкої будуть тільки парамедики, а не кваліфіковані лікарі…
— Нині все це тільки не етапі обговорення, хто і яку медичну допомогу надаватиме. Але хвилюватися нема підстав: ніхто людей напризволяще не кине, а навпаки! Нині наш тернопільський диспетчерський центр екстреної допомоги найкращий в Україні! Я не хвалюся, це справді так. Скажімо, телефонують із Заліщиків, лікар-диспетчер у Тернополі піднімає слухавку. Перед ним — два великі монітори, на яких видно, де і яка машина швидкої в області на даний момент перебуває. І диспетчер каже: “Машина номер 123, ви їдете в таке-то село”. Відтак машина швидко приїде і доставить хворого, куди потрібно.
— А якщо найближча лікарня буде закрита через те, як ви казали, що там мало пацієнтів і вона неконкурентоспроможна, то людину з далекого села чи хутора можуть і не довезти?…
— Саме тому наступного року буде реформування вторинного рівня надання медичної допомоги — створення госпітальних округів. В області ми плануємо створити чотири госпітальні округи: Бережанський, Чортківський, Кременецький і Тернопільський. Структура госпітального округу — це окружна лікарня, лікарня планового лікування (районні лікарні навколо округу), лікарня реабілітації (скажімо, прооперували хворого в окружній лікарні, після чого він доліковується в лікарні планового лікування, а далі йде в лікарню реабілітації, якщо є така потреба) і госпіс, де надають допомогу невиліковним хворим.
А як усе відбувається нині: заболіло в людини серце — пішла відразу у районну лікарню. У перспективі потрапити на вторинний рівень пацієнт зможе тільки тоді, коли сімейний лікар напише направлення, інакше його ніхто не прийме або ж прийме, але за рахунок хворого.
У рамках реформи вторинного рівня будуть створюватися також клінічні маршрути — це відповідь на ваше запитання, чи зможе вчасно швидка доставити пацієнта в лікарню, де йому нададуть необхідну допомогу. Клінічні маршрути будуть відпрацьовуватися так, щоб із найвіддаленішого села Шумського чи Заліщицького районів хворого за годину можна було доставити в окружну лікарню, де зроблять усе необхідне, а якщо виникне потреба — залучать обласних спеціалістів. А що ми маємо нині? Привозять хворого в районну лікарню, а там його направляють в обласну, тому що немає необхідної апаратури чи відповідних спеціалістів.
— А звідки спеціалісти візьмуться тепер?
— Якщо в окружній лікарні буде зосереджене устаткування для обстеження, буде відповідна зарплата, то й кваліфіковані спеціалісти там будуть. Сьогодні, щоб зробити комп’ютерну томограму, усі їдуть до Тернополя. Якщо томограф буде у Кременці, Чорткові та Бережанах, потреба їхати до Тернополя зникне.
Звичайно, усе це дуже непростий процес. Якщо ми скажемо, що завтра зробимо госпітальну окружну лікарню, то це — дурня, вибачте за слово. У нас є купа проблем, над якими ми працюємо і вирішуємо у ході цього процесу. Скажімо, щодо первинної ланки. Наприклад, у сімейного лікаря о 16-ій закінчується робочий день — хто далі буде надавати допомогу? Яким чином? Без сумніву, якщо є потреба, сімейний лікар прийде на допомогу і вдень, і вночі. Єдине — він за це має отримувати відповідну зарплату. Можливо, громада буде додатково фінансувати, адже медична реформа, зауважу, йде поряд із децентралізацією. Все це сьогодні в стадії напрацювання. Впродовж якогось періоду усе буде врегульовуватися, але запевняю вас — все одно спрацює, як ми і плануємо.
— Плюсів реформи ви назвали багато, а бодай один мінус ви бачите?
— Я належу до людей, які рухаються вперед, і переконаний, що систему змінювати потрібно. Радянська система охорони здоров’я імені Семашка не може далі працювати. Найбільше хочу, щоб мої батьки та колишні односельчани за якийсь час, коли приїду в рідне село на Збаражчині, сказали мені, що у нашій медицині реально щось змінюється. Помилок ні в чому неможливо уникнути, але їх можна виправити. За умови, звичайно, якщо не стояти на місці.
