– “Як я можу пробачити людину, яка прийшла з наміром позбавити мене життя, дружину зробити вдовою, а мою доньку, якій ще й трьох рочків немає, – сиротою”.
Відтепер 14 лютого із дружиною святкуватимуть не День закоханих, а другий День народження Андрія.
Перегляньте також:
- У селі Петриків біля Тернополя не буде газу
- У Тернополі рятували дитину, яка була зачинена у квартирі
Стан Андрія Гурневича покращився. Його перевели з реанімації до хірургії.
Його кривдник Віталій Зубченко – під домашнім арештом.
Покалічений чоловік стверджує, що й чути не хоче про існування Віталія. І не впевнений, що бодай колись знайде в собі сили, аби пробачити чоловікові, який донедавна був його дуже близьким другом.
Нагадаємо, 14 лютого актор тернопільського театру Віталій Зубченко кинувся з ножем на 32-річного світлотехніка Андрія Гурневича. Сталось це одразу після вистави, яку зіграли з аншлагом.
Андрій Гурневич та Віталій Зубченко дружили зо два десятка років.
Познайомились чоловіки випадково – на святкуванні річниці одного з місцевих радіо. Невдовзі Віталій потрапив до Андрія на стажування. Відтоді, як кажуть у народі, – не розлий вода.
Кидав все і їхав виручати
— У нас було багато спільного – інтереси, захоплення, хобі, – розповів Андрій Гурневич. – І був у мене один з найкращих друзів. Так, тут ключове слово «був». Як я можу простити людину, яка прийшла з наміром позбавити мене життя, дружину зробити вдовою, а мою доньку, якій ще й трьох рочків немає, – сиротою…На цьому дружба перекреслена абсолютно. Він був одним з найкращих моїх друзів, яких у мене ой як небагато. Лиш покличе – я кидав все і їхав виручати. Разом вступили до автошколи, разом на рибалки, море. Тепер все це в минулому…
Проблеми почались більше року тому. «Мій колишній друг почав вживати наркотики», – каже Андрій Гурневич.
— Його (Віталія Зубченка – прим. авт.) дружина зверталась до мене, просила допомогти, – розповів пан Андрій. — Разом думали, як витягти його з тієї зарази. Бо ця людина була небайдужою нам обом. Результатів, на жаль, всі спроби не дали.
Андрій каже, що прикро вражений повідомленням, яке побачив в ЗМІ, щойно прийшов до тями. Мовляв, що перед «різаниною» вони з Віталієм разом розпивали спиртні напої.
— Так, пив, — каже Андрій Гурневич. — А ви не пили б, коли людина сидить в метрі від вас і вимагає випити разом, тримаючи у руці ножа? Це навіть при всьому бажанні разом пиячити в той день було неможливим. Він — на сцені. Я — за пультом. Окрім того, 14 лютого – мене дома чекала дружина, донечка, накритий стіл, романтика, свято. То який зміст у такий день пити? Навіть і з другом?
Коли закінчилась вистава, Андрій залишався за пультом і чекав, поки глядач вийде із зали, пригадує травмований чоловік події вечора 14 лютого.
— Спустився вниз, пішов до себе в каптьорку, збираюсь додому, — розповів Андрій. — Відкриваються двері і заходить Зубченко. Ця поява, як чорта з табакерки, одразу викликала неоднозначні емоції. В одній руці у нього була почата пляшка горілки, в другій — ніж. Як для візиту до друга виглядало доволі дивним.
Кров юшила, як у голлівудських фільмах
За свої 33 роки, каже Андрій, вже навчився відрізняти людину, яка приймала алкоголь, від тієї, що вживала наркотики. Тут був другий варіант. Знаючи роками, що у Віталія є суїцидальні нахили, першою думкою було, що він хоче покінчити з собою, пригадує Андрій. Слова, які прозвучали за мить, примусили непокоїтись ще більше. Адже колишній друг перейшов на російську. Що робив у стані крайнього збудження, каже травмований чоловік.
— Андрюша, давай с тобой вип’єм водкі, — почув Андрій від Віталія.
Причому сказано все було з такою інтонацією, ніби прощався. Єдиною думкою в той момент було його заспокоїти, стверджує Андрій. І байдуже, що свято і дома на нього чекали… Наступної миті стало зовсім не до жартів:
— Я прішол тебя убівать, но сначала ти всьо мне расскажешь.
— У мене холод по спині пройшов, — пригадує Андрій. — Сідай, кажу, все мені розкажеш. Що сталось?
— Давай ещьо вип’єм, — тримаючи ножа у руці ніби наказував друг.
— Чого ж не випити…
— Что у тебя с моєй женой? — запитував Віталій, стискаючи ніж у руці.
— Що за маячня? Давай заспокоїмось, завтра буде новий день. Іди додому. Не вар’юй, — намагався вгамувати друга Андрій.
Випили ще по одній. Так і сиділи — Андрій на дивані у малесенькому кабінеті, його друг – навпроти, перекривши собою вихід.
— Ти всьо равно живим отсюда нє вийдеш, должен мне расказать всьо, — почув якоїсь миті Андрій. — Я помню, я знаю, куда біть…
Цієї миті Віталій починає наносити удари ножем по колінах Андрія.
— За мить бачу, ніж несеться в шию, — пригадує пан Гурневич. — Інстинкти підсвідомо спрацювали, я відбив ножа і — до виходу. Кров юшила, як у голлівудських фільмах. Не вірив, що таке може бути. Побіг до чергового і кричав: «Петровичу, бігом швидку і поліцію». Поліцейські з’явились швидко. Ще пригадую, як попереджав їх, що Віталій з ножем.
10 кіл пекла в реанімації
Андрій стікав кров’ю та, каже, ще зумів сказати поліцейським, хто його поранив. Наступної миті відключився. Далі лишень пам’ятає уривками — як у «швидкій» йому намагались зупинити кров, як в операційній і просив дати йому загальний наркоз. Наступний момент — як приходив до тями в реанімації, підключений до апарату штучного дихання.
— Це вже потім виявилось, що я телефон лишив на дивані, коли заюшений тікав, — каже Андрій. — Коли його побачив — апарат був потиканий ножем. Проколів 10, не менше. Що в тій голові творилось в той момент — хто зна…
Андрій Гурневич каже, що у реанімації пройшов 10 кіл пекла. Зараз оговтується, але попереду чимало днів на лікарняному ліжку, бо з ногою є певні ускладнення. Відтепер 14 лютого із дружиною святкуватимуть не День закоханих, а другий День народження. Адже, за словами медиків, лезо пройшло у 3 мм від сонної артерії.
Доки Андрій був на межі життя і смерті, каже, що ані Віталій, ані будь-хто з його родини навіть не подзвонив, аби вибачитись. Щоправда, мати Віталія передала через маму Андрія кошти на лікування.
— Може, тоді треба було бити на сполох, коли він плів, що за ним стежать спецслужби, стверджував, що його дружина зраджує з одним з акторів, щоб вийти за нього заміж і позбавити Віталія квартири, — задумавшись на мить, каже Андрій. — Це, певно, була якась параноя на фоні наркотиків.
А ще Андрія дуже непокоїть, що Віталій — під домашнім арештом. Скалічений чоловік вже переживає не так за себе, як за дружину і маленьку доньку, адже Віталій ще й їхній сусід.
— Ми не так далеко один від одного живемо. Щоранку моя дружина водить дитину в садочок, — каже Андрій. — А ця людина (Віталій — прим. авт.) не має перебувати в соціумі. Страшно… Андрій Гурневич щиро дякує за моральну і матеріальну підтримку колегам з театру, радіо ТОН, фірмі «Бастер» та всім, хто переживав за його життя і здоров’я.
