Українська рок-команда «Веремій» у Тернополі представила публіці програму “V означає ВЕРЕМІЙ”, до якої увійшли здебільшого роботи з альбому “Доки є крила”. Перед виступом лідер гурту Віталій Калініченко дав ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.
Перегляньте також:
- Українська краса на службі перемоги: в Тернополі відбудеться благодійний захід «Традиції як тренд UA»
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
– Уже із самої назви гурту зрозуміло, що він український. Ваша творчість підтверджує це. На вашу думку, чого у ваших піснях більше: патріотизму чи таки мистецтва?
– У нас ці два важливі поняття нероздільні, і треба врахувати, що патріотичності ми віддали великий шмат нашого творчого життя. Раніше, коли тільки починали свою творчість, перші паростки гурту “Веремій”, то ми робили акцент саме на патріотичності та історичній тематиці, легендах і міфах, це була така історично-патріотична суміш. Тому раніше ми виступали більше на патріотичних фестивалях. Нині ми розширюємося і намагаємося показати себе з різних сторін. Зрештою, саме слово «веремій» означає такий гармидер, поєднання усіляких різноманітностей.
– З виходом альбому «Доки є крила» стилістика гурту змінилася. Чому так сталося?
– Тому що людина втілює в піснях те, про що вона думає, що для неї є важливим в цей час. Раніше для нас тема самоідентифікації , історії, легенд була значно важливіша. Ми хотіли показати для українця , якою цікавою може бути українська музика в цьому напрямку. І ми це зробили. Після Майдану ми хотіли показати себе з іншого боку. Зміна стилістики – це розвиток і спроба повніше розкрити себе.
– Кілька років тому ви співпрацювали з бандуристом Ярославом Джусем, відомим за телешоу “Україна має талант”. Чи були ще якісь спроби подібної співпраці, з іншими виконавцями, в інших жанрах і стилях?
– Взагалі, співпраця з Джусем не була запланована заздалегідь. Такі речі трапляються, на щастя, інколи спонтанно. Звісно такі проекти є й заплановані, але в нас це вийшло випадково. З Ярославом ми знайомі вже давно, але коли йшлося про запис конкретної пісні, нам не вистачало відчуття хору в ній. Джусь зі своєю командою “Шпилястих кобзарів” просто доповнили в конкретний момент часу наш гурт. Це дуже хороший досвід – ось так працювати з різними музикантами. Ми співали також з Колосом, з М’ячем (Дредболом) виконуємо часто на фестивалях треки разом. Тобто в нас є співпраця з відомими людьми, і я думаю, що вона буде продовжуватися. Це тільки початок.
– Як ви ставитесь до телевізійних музичних проектів? Чи брали в них участь? Якщо так, то що це вам дало?
– В сучасних умовах участь у телешоу дуже корисна для артистів у плані розвитку. Не виключено, що ми будемо брати участь у якомусь шоу, щоб показати ширшій аудиторії, що «є от такий гурт, а ви про нього не знаєте, а ми уже багато років працюємо». Тому я дуже позитивно ставлюся до таких проектів. Вони справді відкривають широкій аудиторії гурти, які багато років працюють, а не можуть показати себе. Це дуже класно, що такі проекти є.
– Наші музиканти тривалий час боролися за те, щоб української музики на радіо і телебаченні було більше. Влада врешті дослухалася до їхніх вимог. Ви відчули ці зміни? Чи часто «Веремія» можна тепер чути поза концертними майданчиками?
– На радіо ми звучимо. Ще до квот наші пісні можна було часто чути на радіо. Так, зараз української музики в ефірах побільшало і нас також можна почути всюди. І, на щастя, можна почути ще багато українських артистів, наших колег. Це великий плюс, є й свої мінуси, хоч вони і не значні. Можливо, середньостатистичному українцю нецікава така музика, це нічого не змінить, але українська музика в ефірах є початком драбини на шляху до успіху для музиканта.
– Третій рік триває війна. Чимало музикантів водночас є волонтерами й усіляко допомагають захисникам Вітчизни. Який вклад вашого гурту в цю справу?
– На жаль, ми не зі зброєю на Сході. Можливо, ми були б там значно корисніші, ніж тут. Але ми ведемо культурну війну, вона теж важлива. Вона є рушійною силою, тому що ще до війни ми виховували українців на патріотичній музиці. Відповідно ці люди йшли на війну першими, тому якусь свою частку ми все-таки внесли у цю справу. Крім того, ми даємо багато концертів для бійців, в тому чисті і в Тернополі, в цьому ж залі рік чи два тому, і в Маріуполі. Де тільки можливо, ми намагаємося допомагати. Наша зброя – це слово, пісня, музика.
– У Тернополі ви не вперше. Що можете сказати про нашу публіку? Які враження від міста?
– Я був у Тернополі вперше десь в 2012 році. Тоді ми презентували перший альбом тут, у “Хмільному щасті”. Прийом був доволі теплий, але я зрозумів, що розворушити тернопільську публіку доволі складно, нас тоді ще ніхто не знав. Тобто люди прислуховувалися так потрошки. Є рух, саме місто змінилося з 2012року в кращий бік.
– Яким бачите майбутнє української музики і місце гурту “Веремій” у ньому?
– Хочеться залишити якийсь слід, звичайно. Це і є нашою метою. Дуже хочеться показати українську музику світу, можливо, ми в цьому теж якусь роль зіграємо, поїздивши не лише територією України. Були вже за кордоном, зокрема в Польщі. Прагнемо залишити слід вагомий, виховати справжнього українця, який буде слухати справжню українську сучасну музику, не обов’язково патріотичного характеру. Українська музика може бути якісна, сучасна, класна, конкурентоспроможна.
– Ваші побажання нашим читачам.
–Відвідувати концерти українських виконавців – тоді в них не опускатимуться руки щось робити далі. Побажаю прокинутись завтра українцеві в українському місті, з українською пресою, слухаючи українське радіо, ходячи на українські концерти. Щоб все було в нас класно!
Аматорське відео.
