У селищі на Тернопільщині є розкішний бароковий костел, палац, замок та навіть міні-водоспад.
Микулинці – селище міського типу із населенням у близько чотирьох тисяч чоловік, розташовується у 20 кілометрах на південь від Тернополя. Зараз поселення відоме завдяки пиву, яке постачають у різні куточки України, пише Файне місто з посиланням на “Уe.ua”.
Перегляньте також:
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
- Генеральний директор ТРЦ “Подоляни” Михайло Ібрагімов серед номінантів “Гордості Тернопілля”
Та справжньою окрасою Микулинець є не пивзавод, а дивовижний костел у стилі бароко. Великий і ошатний, він височіє над навколишньою місцевістю. Такою сакральною спорудою може похизуватися не кожне велике місто, а що вже говорити про села.
Костел Святої Трійці збудували на кошти місцевої магнатки Людвіги Потоцької у 1761-79 роках. Архітектором був родич графині Мошинський, а надихнув його на цей проект костел при королівському палаці у німецькому Дрездені. Фасад прикрашають скульптури святих, кам’яні вази та пишні барокові елементи, всередині, крім головного вівтаря, є чотири бічних з великою кількістю дерев’яних різьблених скульптур та елементів.
Лише п’ять років новим костелом опікувалися монахи ордену святого Вікентія, адже після розпаду Речі Посполитої влада Габсбурзької монархії, у складі якої опинилися ці землі, розпустила монастир. Костел став парафіяльним, а в келіях розмістили притулок для бідних.
У другій половині ХІХ століття костел, який зазнав руйнування від стихії та людей, був капітально відремонтований, після чого дещо змінився зовнішній вигляд споруди та з’явилися нові дзвони.
Друге дихання храм отримав у 1926-29 роках, коли архітектор Вітольд Мінкевич провів велику реконструкцію. У костелі грав орган та працювала бібліотека.
В радянські часи храм традиційно використовували як склад добрив та зерна. І лише у 1989 році храм повернули католицькій громаді, яка опікується ним і нині. Частина внутрішнього оздоблення Микулинецького костелу зберігається в Олеському замку, котрий є філією Львівської галереї мистецтв.
Палац-лікарня
Поряд із костелом розташоване старе кладовище, де серед інших збереглася могила графської родини Реїв – місцевих магнатів, ім’я яких носить палац. До речі, на відміну від Микулинецького замку, він зберігся досить добре. Можливо, завдяки тому, що тут розташувалася лікарня, а отже, приміщення доглянуте та опалюється.
У 1815 році барон Конопка хотів влаштувати тут бальнеологічний курорт на основі місцевих сірчаних джерел. Та проект успіху не мав: австрійська знать не захотіла їхати у віддалений куточок імперії.
Житловий… замок
Зате колись могутній Микулинецький замок спіткала сумна доля. Збудована у середині ХVІ століття, кам’яна фортеця захищала микулинчан від постійних нападів турків і татар. Твердиня мала міцні мури, триповерхові вежі з дзвіницями, додатково її захищали природне урвище та рукотворний рів.
Зараз це – лише руїни стін та залишки круглих кутових веж. І хоча в мурах є тріщини та осипається каміння (де-не-де прикріплені таблички «Обережно»), на території замку живуть… люди.
В’їзд у фортецю перегороджує зелений паркан із табличкою «Обережно, злий пес», а у будинку на території вставлені пластикові вікна і висять фіранки.
Міні-водоспад
Є у Микулинцях і власний водоспад. Принаймні так було зазначено на нашій електронній мапі, і ми вирішили перевірити. Два чоловіка дуже здивувалися, коли ми в них запитали про водоспад, зате наступна дівчина показала дорогу і сказала, що це дійсно водоспад.
Водоспад виявився невеличкі пороги на річці Серет біля старого водяного млина. Пороги досить бурхливі, і через них люблять переправлятися байдарочники. Якщо у вас залишиться вільний час у Микулинцях, неодмінно загляніть на водоспадик.
