Екологи і громадськість Тернопільщини стурбовані схваленою урядом «Програмою розвитку гідроенергетики на період до 2026 року», згідно якої передбачено будівництво у середній течії Дністра шести гідроелектростанцій. Із закликом врятувати річку, до Європейської комісії звернулося навіть 50 недержавних організацій. Найбільше занепокоєні жителі придністровських сіл. Людей цікавить, чи не вплине таке будівництво на їх звичний устрій життя, фауну і флору заповідної території? У соціальних мережах жителі Горошової, що на Борщівщині, об,єдналися у групу, написали колективне звернення і опублікували його у соцмережах.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
Люди – проти
Звернення розмає заголовок: «Виступаємо категорично проти спорудження каскаду ГЕС на верхньому Дністрі». Людей обурює той факт, що попри накладений у минулому році мараторій на будівництво трьома обласними радами України, в тому числі і Тернопільською (усі депутати проголосували проти такого будівництва), сьогодні ці розмови знову отримали нове життя. Мало того, в системі Prozorro оголошено тендер на виконання проектних робіт згаданого будівництва, переможців якого мають визначити уже на початку лютого. Чиновники запевняють: нічого страшного, це лише проект робіт, а не саме будівництво. Але люди вирішили діяти зараз, бо вважають, що кожен згаяний тиждень чи місяць може зіграти на руку тим, хто дуже прагне втілення цієї програми у життя.
«Необхідність спорудження каскаду ГЕС на верхньому Дністрі в Програмі розвитку гідроенергетики на період до 2026 року, аргументують тим, що найважливішими проблемами Карпатського регіону, де розташований Дністер, є прискорення соціально-економічного розвитку регіону, зокрема розвиток генерації з відновлюваних джерел, з іншого боку – захист від паводків. Хоча насправді територія Дністра, де планується будівництво, на даній ділянці не є гірською територією Карпат. А будівництво передбачає постійне затоплення територій сільськогосподарського призначення, садиб мешканців, заповідних територій з унікальним кліматом, ландшафтом, заповідною флорою і фауною, де паводки настають 1 раз на 20 чи 100 років… Будівництво каскаду ГЕС призведе до повного знищення екосистеми Дністра, що формувалася мільйони років. Непоправної шкоди зазнає іхтіофауна, 70 відсотків якої тепер під охороною закону, і яка включена до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Дністер також втратить своє значення як меридіальний природний коридор загальнодержавного значення, який є одним з основних комунікаційних елементів національної екологічної мережі та унікальним оселищем для багатьох видів риб, занесених до Червоної книги України Спорудження гребель і затоплення територій знищить можливість організовувати сплави, розвивати зелений туризм, екологічне землеробство, ми втратимо свої будинки та городи – єдине джерело виживання для всіх мешканців нашого регіону. Будуть знищені унікальні екосистеми, природна спадщина регіону», – йдеться у зверненні.
Понад сімсот жителів Горошової, які підписалися під цим зверненням, вимагають накласти мараторій на вироблення технічної документації з будівництва каскадів ГЕС на Дністрі, скасувати тендер на виконання проектних робіт та переглянути програми розвитку малої гідроенергетики. Також підписанти наголошують на доцільності проведення широких громадських слухань з цього приводу. А якщо їх не почують, залишають за собою право на здійснення акцій протесту, які гарантовані Конституцією та Законами України.
Дністер треба рятувати!
Людей активно підтримують громадські активісти, волонтери, журналісти, екологи і жителі інших придністровських сіл. Наприкінці січня у Тернополі відбулась прес-конференція, яку організували активісти «ЕкоМайдану Тернопіль» і де це питання обговорювалось досить гостро. Проблема порятунку Дністра переросла у справжню боротьбу, на зустрічі було заявлено про створення громадського руху «Вільний Дністер» і наміри керівників організації досить серйозні і рішучі. Я поспілкувалася з одним із учасників прес-конференції, головою екологічно-гуманітарного об`єднання «Зелений світ» із Чорткова Олександром Степаненком.
– Олександре Михайловичу, чи насправді будівництво ГЕСів завдасть такої непоправної шкоди довкіллю?
– Безумовно. Адже передбачається спорудження в середній течії Дністра 6 гідроелектростанцій, 5 з них греблевого типу і одна дериваційного. Верхня гребля має постати біля села Вістря Монастириського р-ну – це якраз початок Дністровського каньйону, тих територій, якій входять в межі Національного парку «Дністровський каньйон». Весь лівий берег, весь тернопільський берег, це охоронний режим Національного природного парку, де апріорі будь-яке будівництво, будь-яких ГЕСів – неможливо. Передбачається біля кожної греблі підйом води на рівень порядку 8-9 метрів, тобто, це неминуче затоплення берегів. Оскільки всі села, історично так склалося, розташовані в річковій долині – це неминуче підтоплення вулиць, городів, будинків людей і відселення, – розповідає О. Степаненко. – Це чималий ризик для екосистеми, оскільки зупиниться течія і відбудеться цвітіння води. До того ж, басейн Дністра досягнув критеріїв маловоддя, а будівництво ГЕСів може остаточно замулити водну артерію краю.
– Що це за ГЕС дериваційного типу, про яку заявлено у програмі?
– Це означає, що споруджується також дамба, тож рівень Дністра буде піднятий на 9м, але Дністер на отому великому відрізку, на якому стоять 6-7 сіл Івано-Франківської і Тернопільської областей, буде кинутий в трубу. Тобто все це русло, на якому знаходяться села Монастирок, Уніж – опиняться без води.
– А чому, власне, схвалення таких глобальних програм відбулося без вивчення думки громадськості? Як гадаєте?
– Мало того, це одіозне «схвалення» відбулося з грубими порушеннями встановлених процедур: без оприлюднення проекту програми, її громадського обговорення, без погодження із зацікавленими державними органами…До честі Міністерства екології та природних ресурсів України – воно відразу оприлюднило власну критичну оцінку цієї Програми. Тепер от і державне агентство водних ресурсів України у своєму листі–відповіді засвідчило, що й воно також не залучалося до розробки проекту Програми, а також що проект згаданого Розпорядження КМУ до нього не надходив. Для тих, хто не обізнаний – Держводагентство є саме тим центральним органом виконавчої влади, “який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів”. Тому ЕГО «Зелений світ» пропонує держагенству водних ресурсів
сформулювати власну позицію стосовно вбивчої для наших річок Програми розвитку гідроенергетики та звернутися до Уряду з пропозицією здійснення Стратегічної екологічної оцінки Програми.
– Яка ваша думка з приводу організації поїздки на Новодністровську ГЕС, де
головам придністровських сіл розповідали про переваги такого спорудження на Дністрі?
– Це така агітація, яка розрахована невідомо на який результат. Люди не допустять такого знищення природи і території, яка є заповідною зоною, однією із семи природних чудес України. Для цього є ми, активісти, екологи, небайдужі жителі України, які мають об`єднатися і захистити Дністер. Це цілком кабінетне рішення. Думаю, жоден із тих ініціаторів поняття не має що таке краса Дністровського каньйону, ніколи тут не був. А роль грають лише власні олігархічні інтереси. Адже незважаючи на одноголосні рішення депутатів Івано-Франківської та Тернопільської обласних рад про повну заборону будівництва ГЕС на Дністрі, негативні експертні висновки багатьох державних природоохоронних, наукових та освітніх закладів, заяви громадських та туристичних об’єднань, Уряд з грубими порушеннями законів України та її міжнародних угод затвердив Програму розвитку гідроенергетики до 2026 року. Замовниками цієї програми є ПАТ «Укргідроенерго» та олігархи, котрі володіють енергетичним ринком України.
Багато виникає питань. Чому урядовці обирають такі дороговартісні і затратні проекти сьогодні, коли вже увесь цивілізований світ переходить на альтернативні види енергії? Серед науковців побутує думка, що доцільніше було б змонтувати електростанції з використанням вітру та сонця. Під ці цілі розроблені цілі проекти, тендери, гранти. Чи варто кроїти-перекроювати таку красиву водну артерію Землі як Дністер? І головне – які наслідки чекатимуть на природу після цього? Чи переживе вона таке «оперативне» втручання? А згадаймо долю 63 затоплених сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької і Вінницької областей, коли будували Дністровський гідровузол у 1981 році. Серед них мальовниче поселення Бакота на Хмельниччині. Людей ніхто не питав, їм пояснювали це «політичною доцільністю» і виселили «добровільно-примусово», виплативши мізерні компенсації. Водою тоді було затоплено 16 тис. га землі, з яких чверть орних, найродючіших, 100 га лісу. Що залишили? «Страшно у цім безгомінні навіть заплакати, – писала поетеса Марія Чумарна, яка стала мимовільним свідком останніх днів прадавньої Бакоти – літописного подільського міста, центру слов`янського Пониззя, що стояв на березі Дністра впродовж тисячі років.
