Точніше, до столиці, на Софійську площу, де цьогоріч розташувалося святкове містечко, з Тернополя прибули аж три витвори місцевих умільців: дво-, три- і п’ятиметрові дідухи. Їх виготовили в обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді під керівництвом Ярослава Осадци. Родина майстра: син Андрій і дружина Анжеліка Кононюк, — теж брала найактивнішу участь у створенні давнього оберега.
Під час різдвяної ходи із зірками центром Києва тернополяни несли найменший, двометровий дідух. Як каже Ярослав Осадца, ще під час роботи над ним старалися зробити дідух якомога легшим. На запрошення Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” і міжнародного соціально-етнокультурного проекту Folk Ukrаine тернопільські майстри вже вдруге взяли участь у такому святковому дійстві. Наш дідух очолював ходу, а вже за ним ішли учасники костюмованих вертепів із різдвяними зірками, колядники в українському народному одязі.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Читайте також
Ярослав Осадца виготовляє дідухи вже другий десяток років. Скільки створив їх за цей час, достеменно сказати не може, але стверджує, що поки що рахунок іде на десятки. Адже кожен виріб вимагає копіткої праці багатьох людей упродовж не днів — місяців. Зауважує, що лише на відновлення торішніх дідухів пішло щонайменше два місяці. Що вже казати про роботу «з нуля»! До речі, злаки для виготовлення дідухів (а вони мають бути чотирьох видів: ячмінь, пшениця, жито, овес) вирощують в екоцентрі.
Робота над різдвяним деревцем вимагає не тільки часу, посидючості і вміння, а й знання багатьох таємниць. Якісь із них пан Ярослав почерпнув від народних майстрів на Львівщині і Прикарпатті, а чогось навчився вже із власного досвіду. І зупинятися на досягнутому наміру не має.
— Запланував уже собі новий дідух — десь на два роки роботи, — розповідає. — Із шопкою, аплікаціями, біблійними сюжетами, виплетеними з рогози. Думаю, і робота буде цікавою, і сам дідух.
Сумнівів у тому не маю. Тим паче, що інтерес до давніх народних традицій і звичаїв зростає щороку. Дедалі більше людей на новорічно-різдвяні свята відмовляються від ялинки, надаючи перевагу дідухам. Щоправда, купованим на ринку чи з рук композиціям зі злаків і сухоцвітів, які й дідухами назвати важко. До виготовлення оберегів з дотриманням усіх «вимог» «дозріли» лише окремі ентузіасти.
А ось охочих мати різдвяне деревце чимало, і не тільки на наших теренах. Наприкінці минулого року до пана Ярослава зателефонували з Одеси й попросили зробити дідуха. Відмовив — через брак часу, проте пообіцяв виконати замовлення до наступних свят. Свої роботи майстер не продає, наразі не має інформації і про те, чи є вони в музеях. Розповідає, що технологією виготовлення дідухів зацікавилися в столичному «Музеї Івана Гончара». Тож можливо, що незабаром Київ матиме свої рукотворні обереги.
Наразі ж тернопільські дідухи найближчими днями переберуться зі столичної Софійської площі на постійне місце «проживання» — в Тернопільський обласний екоцентр, де впродовж довгих місяців чекатимуть наступних свят.
