29 років… Подивіться на своє сьогодення і оцініть такий свій вік. Що ми були у 29 років? Хтось ще тільки добігає цього чудового віку. Коли ти вже маєш певний досвід, але повний енергії, здоров’я, сподівань, час на найпалкіші історії, час зустрічі своєї долі… Але… в неповні 29 років обірване життя молодої людини, поета, прозаїка, журналіста.
8 січня 2015 року було введено в обіг поштову марку № 1421 на честь Василь Симоненко. 80 років від дня народження. У 2017 це 56 не прожитих творчих років… Тих, хто творив у ці роки назвали «шістдесятниками» вітчизняної літератури. Кожен мав свій шлях і свою творчу долю.
Перегляньте також:
- У Підгайцях зловмисники вкрали туї біля кладовища
- Як виключатимуть світло на Тернопільщині 23 листопада
Творчість Василя Симоненка – це його життя, у школі села Биївці (Полтавщина) вперше назвали його поетом однокласники, а от вчитель української мови та літератури дочекатись яскравих творів на тему щасливого життя від підлітка, який пережив вже воєнні та повоєнні роки, не змогла – тільки чисті аркуші…
Читайте також
Але попереду було навчання на факультеті журналістики у Київському державному університеті… і відрахування з четвертого курсу за неписання про щасливих колгоспників. Кажуть, що брехати Василь не вмів, як і писати у «дусі часу». У Черкасах друг влаштував в молодіжну газету «Молодь Черкащини», університет Симоненко закінчив заочно.
І мав щасливу історію молодого кохання, став батьком для свого сина. Славетні зараз молоді чоловіки та жінки у 1960 році об’єднались у Клубі творчої молоді: Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк і Василь Симоненко. Саме ця молодь віком трішки більше за 25 склала й надіслала до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам’яті.
«Я бачив, як хлопчаки у Биківні замість м’ячів ганяють черепи людей із дірками від куль у потилиці. Винуватити у цьому слід не дітей, а лише нас із вами. Якщо ми цього вчасно не зрозуміємо, незабаром нам вже соромно буде сказати, що ми — українці…» – писав Василь. Пошук місць поховань жертв сталінських репресій стало покликанням серця.
Часті поїздки як журналіста Україною допомагало побачити масштаби наруги над народом. Біль, туга, неможливість висказати свої думки вилились у вірші. Василь встиг побачити свою першу і єдину прижиттєву збірочку «Тиша і грім». Але вірші спотворені редакторами, з вивернутим змістом…
Великому поетові, приреченому владою на невідомість, талановитому журналістові довелось прожити неповних 29 років…
Влітку 1962 року Василь потрапив до відділку міліції, де його жорстоко побили, далі тяжка хвороба і передчасна смерть молодої людини.
«Любове світла! Чорна моя муко!
І радосте безрадісна моя!»
Саме так звучать його не редаговані вірші… Вічна пам’ять…
