Не знати стає перевагою у дорослому віці.
Озброївшись ефектом Даннінга-Крюґера, ми пробуємо рятуватись від інформації, котра залазить нам в голову з таких рясних засобів масової інформації і, як з полядвиця з м’ясорубки, вилазить численними неврозами, переживаннями, безсоннями і тривогами.
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- Графік вимкнення світла на Тернопільщині на 22 листопада
Менше знаєш – краще спиш.
Читайте також
Тиждень без сучасних новин стає не втратою, а безсумнівним надбанням, свідомо ігноруючи ми отримуємо. Згадайте ключові новини за останній місяць чи півроку. Суцільні кризи і масакри, нє?
Людина невідаюча – наступний етап нашої еволюції.
Хто б міг подумати, але приходиться наново вчитись зосереджуватись на собі, легке і напівавтоматичне вміння з дитинства з часом безповоротно атрофувалось.
Частково з власної волі, частково з примусу нас заставляють бути в курсі терактів у Франції, траекторії польоту жмені мідяків в обличчя принципово російськомовної, спітнілі долоні Пашинського на револьвері, витерті підметки посла і стильна сорочка його атентатника, біженці і стрілянина. Новинне шоу, на котре ми присіли дуже глибоко, як штангіст, що пройшов точку включення і коліна вже не потягнуть нагору. Штанга новин нас притисла.
Треба вчитись вмикати даний нам природою еґоцентризм.
Толку цікавитись світом, коли світ не цікавиться нами. Цей процес завжди односторонній.
За останні роки ми прожили, проемпатували, пропереживали, проспівчували, проскролили і перечитали масу людських страждань.
І в результаті наші медійні масові емоції перерахували у рекламні покази і конвертували в гроші.
Агентських сподіватись марно.
Ми емоційні альтруїсти.
Набридло.
