Виставка Дани Виноградової у перший день зібрала надзвичайно велику кількість глядачів. Чимало містян і приїжджих її відвідали. Сама ж «Буремна Україна» налічує 24 роботи, а найзначущіші з них ті, ескізи яких були виконані безпосередньо на фронті. Автор мистецьких творів запевняє, що їх багацько, і якусь одну чи дві з них вона не зможе виокремити. В більшості виставку наповнюють графічні картини, – пише Терен.
Дані вдалося проілюструвати українцям почуття та розуміння війни бійців АТО. Вона дала змогу людям з цивільної території змогу подивитися на війну очима солдата. Художниця поділилася з нами своїми планами на майбутнє і розповіла, що для неї особисто є рушієм сили.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
Читайте також
– Дано, перед Тернополем, які міста вже побачили твої творіння?
– Виставка «Буремна Україна» – всеукраїнська, і одразу була задумана, як перехідне знамено, що буде їздити країною та розширюватиме світогляд українців щодо подій, які відбуваються на Сході. «Буремна Україна» уже відвідала Київ, Хмельницький, Чернівці, Черкаси, Одесу, а під Різдвяні свята опинилася тут. Адже це – дуже символічно.
– Які плани щодо роботи в мистецькому напрямі?
– Планую наступні виставки в інших містах. Частково її наповнюватиму, адже продовжую роботу над новими полотнами. Є багато пропозицій з-за кордону, але хотілось би, для початку, щоб українці побачили цю виставку, а вже потім закордонна спільнота.
– Дві роботи, які розміщені на мольбертах у Тернопільському краєзнавчому музеї, що вони несуть? І звідки ці уламки, які доповнюють композицію?
– Дві роботи – це «Артобстріл» та «У війни жіноче обличчя». Вони виконані комбінованою технікою. Основна їх фішка – енергетика. Це, власне, завдяки тому, що роботи виконані із уламків артилерійських снарядів, які зібрані на території АТО.
– Техніка цікава, незвична, але як тобі з цими речами працювати? Продовжиш роботу у такому стилі?
– Планую… Вони доволі важкі, саме для духовного виконання, адже уламки несуть в собі енергетичне навантаження війни. Це залізо, яке несе смерть. І, фактично, кожен уламок потенційно смертельний для бійця. А те, що вони подарували не смерть, а нове життя картинам – доволі символічно. І хотілось би, щоб такі уламки не влучали у наших бійців, а потрапляли лише на картини, доповнювали мистецькі твори, концепти… але в жодному разі не урвали життя нашим дорогим воїнам.
– Якась з цих картин адресована конкретній людині?
– Насправді, більшість робіт абстрактні, трапляються, навіть, збірні чи персонажні. Вони всотували у себе якийсь ряд планомірних подій чи явищ, які запали у свідомість, про які хотілось би говорити, а не образ одного конкретного вояка, тому – ні.
– Чи є якісь цікаві моменти, можливо, пов’язані з попередніми виставками, адже я чула від тебе раніше за червоно-чорну стрічку…
– Так, була пропозиція від польських митців презентувати «Буремну Україну» в Польщі, але після того, як вони переглянули усю експозицію, їм дуже не сподобалась червоно-чорна стрічка на одній з моїх картин. Ця робота більш, ніж мирна, більш, ніж просто душевна. Вона називається «Мати» – в руках похилої жінки червоно-чорна стрічка, обличчя змучене. Картина вміщає у себе збірний образ матерів-бабусь та тих жінок, які чекають своїх чоловіків і синів з війни. Які кожен день прокидаються та засинають з молитвою про повернення своїх любих. От якраз ця робота стала важким фетишем для поляків.
– Назви речі, які надихають.
– В нашій країні відбувається зараз внутрішня боротьба, війна, і усім свідомим українцям доводиться щодня виборювати право на власну культуру, на українство. І я вважаю, що перше, що надихає творити такого роду заходи і виставки – бажання вибороти клаптик нашої культури, клаптик проукраїнського мистецтва, зайняти ту нішу, яка зараз, на жаль, порожня. Її намагалися забити далеко не українськими персонажами.
– Крім того, що ти малюєш, ти ще й пишеш та співаєш. Як тобі вдається все це поєднувати?
– Насправді, я просто українка, просто націоналістка, патріот своєї держави і вважаю, що кожен мій погляд та подих мають бути доказом того, що ми – найкращі у всьому. Керуючись цими гаслами, я проживаю кожен свій день, кожну мить. Хочеться якомога більше дати своїй державі, народу і нації. Тому доводиться встигати усе – писати вірші, музику, створювати картини, займатися організаційною роботою і працювати в своїй улюбленій організації «Правий сектор». Роблю усе, щоб своїм прикладом надихати інших українців.
Анна Кравець.
