Українські вечорниці сьогодні можна побачити хіба що у театралізованій виставі. Традиційні для школярів та, навіть, садочків Андрієвські вечорниці знайомлять дітей та школярів з з традиційними розвагами українців. Вишиваний одяг, народні пісні, танці, гострі діалоги між хлопцями та дівчатами, сміх та ворожіння на черевичках, вареники та калита – залишають після себе відчуття свіжої радості та надію, що колись давня традиція повернеться на вулиці міст та сіл України.
Такі вечорниці в українському стилі напередодні свята Андрія Первозванного у виконанні семикласників Тернопільської обласної комунальної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети побачили гості «Етноцентру», що знаходиться в міській бібліотеці №4 для дорослих. Школярі танцювали, співали, ставили сценки, розповідали гуморески, кидали черевики та кусали калиту – і все серед чудових експонатів “Етноцентру”. Адже тут і світлиця з павуком, піччю, бамбетлем, люстром та посудом і решта цікавих предметів побуту українців, а колекція вишиваних рушників та одягу – хто не був неодмінно завітайте!
Перегляньте також:
- У Підгайцях зловмисники вкрали туї біля кладовища
- Як виключатимуть світло на Тернопільщині 23 листопада
Класний керівник семикласників школи мистецтв Наталія Космина розказує, що доки шукали матеріали для вистави, багато для себе нового відкрили про свої звичаї. Хоча школа мистецтв і спеціалізується на вихованні в етнонапрямку, але зібрати у єдине ціле і пісні, і танці, і гумор традиційні для українців було не просто. А от клопоти по приготуванню страв до свята взяли на себе бібліотекарі. Анна Зімінська наголошує “Етноцентр” радо іде на зустріч усім, хто хоче привнести щось нове в українську культуру та зберегти скарби минувшини.
Але не минуло ще і ста років з тих пір, як селами ішли юрби парубків, які шукали дівочого товариства. Завершувались жнива, вечори ставали довшими, приходила Покрова і перші вечорниці. Вечорниці, які давали надію на одруження та традиційний час свататися. У домах майбутніх наречених накривались щедрі столи. Минала Покрова, створювались нові сім’ї, а вечорниці неодруженого дівоцтва продовжувались. Дівчата заздалегідь шукали хату з самотньою господинею та збирались за важливою роботою – пряли, шили, вишивали своє придане, співали пісень, готували вечері. Таки посиденьки окрім доброго товариства, допомагали економити на світлі, були своєрідною школою кулінарії та ведення домашнього господарства. Обов’язково приносили з собою продукти, лишали господині, яка пильно наглядала юнок, щедрі подарунки. Свята привносили свої нюанси – починався час посту, тому готувались тільки пісні страви, а у святкові дні, наприклад на Андрія, дівчата вже не вишивали та не шили, а шукали відповіді на доленосні питання – хто ж буде судженим? Та і зустрічі з хлопцями могли перетворитись на посиденьки аж до рання – досвітки. Хлопці знали, де і який дівочий гурт збирається, і, навіть, заглядали у сусідні села, з радістю чекали на них дівчата…
Сумні події подальшої історії перервали ланцюжок народних традицій. На щастя залишились у художніх творах описи вечорниць. Перлинки спогадів передавали з покоління в покоління. Саме за ними відновлюють хід вечорниць у школах та навчальних закладах. Повернути молоді зимові вечорниці аж до самої весни можемо тільки ми самі. Відважуйтесь та запрошуйте дівчат вишивати, шити, плести, співати та готувати, а хлопці самі дорогу до веселого гурту знайдуть!
