Європейські інституції рідко говорять прямо. Частіше вони «висловлюють стурбованість» або ж «звертають увагу». Для того, щоб з вуст єврочиновника претензія прозвучала чітко та недвозначно, його треба дуже сильно розізлити. Саме це й сталося днями у Міжнародному валютному фонді. Від МВФ Україні надійшли два меседжі. Перший: надання Україні чергового траншу кредиту у розмірі 1,3 млрд. доларів залежить від прогресу в ухваленні державного бюджету на 2017 рік. Другий: необхідно, аби високопосадовці-корупціонери були нарешті покарані. При цьому мова йде про сьогоднішніх корупціонерів, а не про кліку Януковича, по відношенню до якої слідчі органи виявилися цілковито безпорадними.
Українська влада почула тільки першу звістку – про бюджет. І на цьому заспокоїлася, пообіцявши, що кошторис-2017 буде прийнято.
Перегляньте також:
Насправді ж, щоб зрозуміти усю міру ганьби, слід співставити те, що МВФ говорить Україні, а що – Африці. Африка віднедавна вимагає розширити своє представництво у раді Фонду, яке наразі складається з делегатів від Гамбії та від Того. На це МВФ зауважує, що економічне зростання держав «південніше Сахари» залишає бажати кращого. І що таке зростання істотно стримує ПАР. Причина – мляві інвестиції, слабка споживацька довіра тощо. Про корупцію при цьому не йдеться. Принаймні, не в українських обсягах. Тим часом МВФ розширює допомогу Сербії, Йорданії та Екваторіальній Гвінеї. Вочевидь, навіть Гвінея видається кредиторам більш перспективним напрямком.
Навесні цього року МВФ наклав заборону на проведення емісії гривні. Екс-заступник голови НБУ Олександр Савченко прокоментував це як застосування щодо України того методу контролю, котрий здійснюється лише по відношенню до країн третього світу. Але навіть там індекс сприйняття корупції не є таким високим, як у нас. Згідно із підсумками 2015 року, які підбила Transparency International, Україна знаходиться на «почесному» 130-му місці. Попереду нас – Гватемала, Гамбія, Танзанія, Гондурас, Того, Лесото, Гана, Намібія та інші країни. Одна з країн південної Африки – Ботсвана – займає у рейтингу 28 місце, випереджаючи Україну більше, ніж на 100 позицій.
Можна багато міркувати над тим, чи потрібні Україні в принципі додаткові боргові зобов’язання у вигляді кредитів МВФ. Проте зараз мова не про це. Здається, вимога посадити врешті-решт головних корупціонерів – безпрецедентна в історії Міжнародного валютного фонду. Умови для співпраці з іншими країнами світу могли бути різними, проте про нерішучість карних структур досі ще не йшлося.
«У той час, як був досягнутий певний прогрес у створенні нових інститутів, в тому числі Національного антикорупційного бюро України, а також прогрес у публікації декларацій активів посадових осіб… відчутних результатів в переслідуванні і засудженні корумпованих чиновників високого рівня і вилучення доходів від корупції досі не досягнуто», – йдеться у заяві МВФ.
«Влада повинна залишатися єдиною в своїй рішучості продовжувати просувати реформи, чинячи опір тиску популістів і долаючи опір з боку зацікавлених кіл. Вирішальні кроки особливо необхідно вжити для боротьби з корупцією, яка залишається найбільш часто згадуваною перешкодою для ведення бізнесу в Україні», – додає Фонд.
Остання фраза містить гранично чіткий посил: не буде покарань чиновників – не буде й розвитку бізнесу. Не буде розвитку – не буде й кредитів. Який сенс вкладати гроші у мертву економіку?..
Нагадаю, що 14 вересня 2016 року Україна отримала третій транш МВФ. Вже на наступний день в стінах уряду заговорили про те, що Київ вступив в черговий період очікування нового траншу. Згідно з попереднім графіком, четвертий транш в розмірі 1,3 мільярда доларів заплановано до кінця 2016 року. Запорука продовження співпраці c фондом – збалансованість проекту бюджету на 2017 рік і виконання «маяків» нового меморандуму.
Досі такими «маяками» було е-декларування, складання переліку держпідприємтсв, котрі підлягають обов’язковій приватизації, а також – коригування пенсійного віку та об’єму соціальних пільг в частині субсидій на послуги ЖКГ тощо. Можливо, що тепер базовою вимогою стане саме кримінальне переслідування чиновників-крадіїв, але таку умову – на відміну від пенсійного віку або субсидій – буде втілити в життя найтяжче.
Повторюю: мова навіть не про надходження чергового валютного траншу. Мова про підрив престижу країни та її колосальні репутаційні зиски, які не забаряться, якщо істотних просувань у боротьбі з корупцією світ так і не побачить.
Зайве й казати про те, що мільйонні статки української правлячої верхівки сильно вразили увагу наших кредиторів. Але навіть попри всі ті цифри з шістьма нулями, які були показані у е-деклараціях, МВФ залишився при глибокому переконанні, що це – лише верхівка айсбергу.
У Міжнародному валютному фонді вважають, що чиновники приховали частину свого майна і не вказали його в електронних деклараціях, заявив нещодавно старший експерт фінансового сектора МВФ Емануель Матіас. Фонд побачив «певну непослідовність у деклараціях деяких українських топ-чиновників: майно, про яке писала міжнародна преса, зараз чомусь відсутнє в електронному реєстрі», – говорить Матіас. І додає: декларації – це, звісно, good , проте «вкрай важливим сьогодні є превентивний фактор, який повинен спрацювати внаслідок рішення щодо тих, хто проігнорував свій обов’язок оприлюднити інформацію про майно».
Активісти підрахували: загальний обсяг заощаджень, які були задекларовані чиновниками і депутатами в ході першого етапу запуску електронного декларування, склав 25 млрд. 988 млн. грн. При цьому дохідна частина бюджету України становить 876,9 млрд. грн., тобто частка, якою володіють декларанти, могла б бути хоч і не вирішальним, але суттєвим вливанням у державну скарбницю. За умови, звісно, якби чиновники побажали пожертвувати свої заощадження на благо країни. Втім, ці 25 мільярдів представляються заниженою сумою порівняно із тим, чим насправді володіють в Україні багатії.
Обурення МВФ бездіяльністю влади та правоохоронних органів нескладно зрозуміти. Чи буде почуто «останнє китайське попередження» від цієї інституції – справа інша. Скоріше за все – ні. А відтак Україні залишиться хіба що прилаштуватися у хвіст Екваторіальної Гвінеї та пасти задніх разом із рештою «бананових» республік. Якщо тільки держави Африки не обурить таке порівняння…
