Арсен Мірзоян: про все і навіть більше

Сайт “Главред” організував чат із автором-виконавцем Арсеном Мірзояном. Відповідаючи на величезну кількість запитань, він розповів про те, як створює пісні, про ставлення до втрат, друзів, жінок та Діда Мороза.

Концерт Арсена Мірзояна в рамках туру «5 років»

15 листопада 2016, 19:00

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Тараса Шевченка (бульвар Шевченка, 6)

Квитки: 100 – 250 грн

 

Про ідеальні стосунки між чоловіком та жінкою. Я – за якісний секс та за те, що жінка має бути відданим другом.

Про творчі ідеї. Як можна оприлюднювати ідеї? Є ідеї, все кльово – звертайтеся, можу підвищити рейтинги будь-якого телеканалу, українського і не тільки.

Про ставлення до інтернету. Так, інтернет подарував мені хороших людей. Але я вважаю, що інтернет – це зло. Користуюся ним тільки для роботи. У мене зазвичай духовний зв’язок через інтернет-простір…

Про написання пісень творчість. Я завжди в стані написання. У мене на “дівайсі” є недороблені деякі версії пісень, тому я завжди в стані написання.

Про труднощі. Труднощі – це можливість знайти або в собі щось нове, або в опоненті. Адже труднощі – це, скоріше за все, люди, а не ситуації.

Про «Пласт» як школу любові до справжніх цінностей. Я не знаю про скаутську організацію “Пласт” нічого. Сам собі прищеплюю любов до справжніх цінностей.

Про музику як ліки. Принаймні психологічно музика може лікувати.

Про ідеал жінки. Я не можу виділити окремо жіночих рис, які мене приваблюють. Чоловік дивиться на жінку, незважаючи ні на які риси. Чоловік дивиться на жінку “завдяки” феромонам.

Про повагу до колег по цеху та співтворчість. Поважаю всіх, крім відвертого “поп-дивізіону”. Такі є, халтурщиків у нас достатньо. Перелік писати не будемо. Але людина, яка розуміється на музиці, знає, де халтура, а де справжня робота музикантів, саунд-продюсерів і звукоінженерів.

Про випадковість щастя. Щастя – це і є збіг обставин, коли все в тебе добре всюди.

Про натхнення. Мене надихають люди, історії, діалоги і, звісно, якісь метафори (сам для себе їх вигадую).

Про кар’єру співака. Вона почалася дуже давно. Це як вино – потрібно, щоб воно настоялося, досягло свого рівня і цінності. Просто з віком я остаточно визначився зі своїм статусом, репертуаром, стилістикою музики. Раніше – це була просто практика, не було ясності, яка ніша в шоу-бізнесі для мене відкрита. Зараз всі крапки над “і” розставлені, і починаю працювати в амплуа, яке створювалося роками.

Про найважливіше в пісні. Пісня має бути піснею. Важливо все. Не скажу, що моя музика геніальна, але не хочу, щоб за мій текст було соромно. Тож за свої тексти я відповідаю, а від цього залежить, які емоції вкладаються в пісню.

Про улюблений урок. Хімія, яку викладала Пилипенко Олена Олексіївна.

Про поштовх до першої пісні. Не знаю – взяв і написав.

Про плагіат. Я роблю це непомітно. Це навіть не помічають… Ми завжди так жартували, бо нот лише сім.

Про детектор брехні. Не боюся детектора брехні. Я звик казати правду або уникати питання, а говорити “вокруг да около” (ніби й не збрехав, але й правду не сказав).

Про власний характер. Так, у мене важкий характер. Не скажу, що я бунтар – просто у мене є власна позиція. Для мене не існує поняття “кращий” чи “гірший” – я інший. Тому не варто порівнювати.

Про прикрі втрати. Раніше шкодував, але втрата – це урок, і якби її не було, я б не зробив для себе потрібні висновки. Може, я б і шкодував, але змінювати нічого не хочу, тому що в такому разі мене б знали не тим Арсеном, яким я є.

Про автобіографічність у піснях. Пісня “Невчасно” є поштовхом до написання пісень та розкриття тематики альбому “Незручні ліжка”. Але це не зовсім пов’язано з моїм особистим життям. Це уривки і спроби поєднати. Такі ситуації трапляються не лише зі мною. На такі ж “граблі” наступає кожен другий.

Про поради й порадників. Колись я просив порад у друзів і колег, коли опинявся в глухому куті. Але це розподіл відповідальності, а ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Тож за дійсно важливими порадами слід звертатися до справжніх друзів, бо вони переймаються тільки тобою, а інше їх особливо не хвилює.

Про те, що слід змінити в Україні. Досить бухати! Можна закрити хоча б половину заводів, які женуть пиво з порошку, аби молодь почала думати. Може, тоді мізки почнуть працювати в людей. У мене враження, що наша країна “збухалася”.

Про плани й перспективи. Я багато куди хотів би поїхати з концертним туром. Зараз не буду загадувати і відкривати карти, але в планах є концертні тури для української діаспори. Дуже хотів би знятися в кіно.

Про мову. Все буває – і так, і сяк. Намагаюся все ж таки нести в маси українську мову.

Про Діда Мороза. Насправді він є. Він вселяється в тих п’яних чоловіків, які ходять у костюмах Діда Мороза, і на певній стадії алкогольного сп’яніння ці чоловіки хочуть створити справжнє чудо в новорічну ніч. Це і є механізм вселення Діда Мороза в звичайну людину.

Хочу поплавати на Північному полюсі разом із Дідом Морозом.

Про мистецтво. Мистецтво – це інструмент виховання людей, спосіб життя і свобода, якщо ти митець.

Про мрії. Твереза людина хоче випити трошки, а потім вона стає нетверезою, і та нетвереза людина хоче пити багато. Так і я в дитинстві був іншою людиною і мріяв про інші речі. А коли подорослішав, зрозумів, що світ не змінити – тільки світ може змінити мене. Тому і мріяти став про інше. А дитяча мрія була проста – щоб друзі були завжди поруч.

Про пам’одоять з минулого життя. Звідки ж я знаю… Мабуть, був таким самим як зараз, і мені дали одну нагоду виправитися. А я не виправляюся, мабуть, для того, щоб ще раз повернутися.

Про хобі та захоплення. Волейбол, сноуборд, велотріал, стрибки у воду (все, чому я не навчився в проекті, наздожену на тренуваннях).

Про девіз життя. Як у рекламі “Снікерс” – мабуть, вони у мене запозичили. Помиляйся, але ніколи не зупиняйся!

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram