Незабаром сумний ювілей буде святкувати проект спального корпусу Тернопільської обласної комунальної спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом. Розроблений під керівництвом архітектора Степана Дзюбинського проект був підписаний 9 листопада 1993 року у Мінбудархітектурі України. Дирекція закладу не дарма чекала на цей проект – окремий спальний корпус дозволяв звільнити приміщення, у яких спали учні, і зробити з них майстерні, де діти змогли б опановувати різні спеціальності.
Перший досвід вже був надбаний, а перші випускники спеціалісти-столяри випущені у світ. До сьогодні стіни прикрашають їх роботи. У планах інтернату були швейні майстерні, майстерні з ремонту побутової техніки, кулінарні класи то що – усі спеціальності, які змогли би допомогти скоріше адаптуватися вихованцям у подальшому житті. Територія, на якому розташований інтернат за адресою Лесі Українки, 9 а, колись належала садочку, і там цілком вистачає місця для того, щоби звести довгоочікуваний корпус. За словами директора інтернату Смачило Івана Михайловича: “Добре, що встигли підняти хоча б частину запланованого. Тепер там розмістились спортивний, тренажерний, танцювальний зали, актовий зал. Хоча дістаємось до них по свіжому повітрю – корпуси не з’єднані, але планували підземний перехід.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
Читайте також
Освіта для наших особливих дітей болюче питання. В країні небагато установ, які готові дати знання дітям нечуючим чи слабочуючим. Сьогодні такий корпус міг би стати у нагоді при організації дистанційного, заочного навчання, але маємо те, що маємо. Чекаємо на гірші часи. Інтернат переходить на руки місцевій громаді – не знаємо, чи зможемо існувати далі.” 135 дітей та колектив талановитих педагогів це унікальний колектив, де знайдений підхід до кожної дитини, кожного школяра. Це постійний пошук ефективного спілкування, це щоденна праця над тим, щоби як повніше розкрити талант кожного учня, адже ціна помилок тут дуже висока. Спільнота Тернополя має зробити все, щоби ця установа була збережена, та далі була домівкою та стартовим майданчиком для дітей, які хоча і не добре чують, але вміють розуміти так багато без слів.
