Дуже часто можна почути як дехто під час розмови у відповідь на чиєсь: «Дякую!», каже: «Та нема за що!». Європейці (не забуваймо, що ми слов’яни) цю «знамениту» фразу не те що не розуміють, не сприймають. Ми ж настільки вже звикли до подібних висловлювань, що вимовляємо їх автоматично, не усвідомлюючи їхньої глибинної суті. Спробуймо трохи поміркувати. Адже щось мусило передувати цій фразі. Мусила бути першопричина, поштовх, відправна точка. Справді, а чому «Нема за що?», якщо у зроблену справу (дію) вкладається енергія, здоров’я. Кажучи ці слова, ми ніби добровільно відмовляємося від обміну позитивними енергіями. На відміну від нас наші предки-християни у даному випадку казали: «Заради Христа!». Коли ми свідомо звертаємося до Божественного світу, то отримуємо на тонкому рівні суттєву енергетичну підтримку. А що отримуємо тоді, коли з наших вуст злітає оте нічим не підкріплене «нема за що»? Нічого, тільки незаповнену порожнечу. Ми віддали свою енергію і ще й не хочемо заповнити місце, де вона була зосереджена. Енергетично ми збідніли. Біда у тім, що матеріальний світ все більше і більше людей затягує у свої тенета і поглинає їх остаточно. Відбулась фальшива підміна деяких усталених визначень.
Що ж відбувається насправді? Кожна буква, кожне слово несе в собі енергетичний заряд-код. Щоб розгадати його, треба мати такий собі віртуальний ключик. Шанс скористатися ним, можуть усі, але, зазвичай, найбільше це вдається творчим людям. Хтось називає процес натхненням, хтось – одкровенням. На Сході кажуть: «Під’єднатися до золотого каналу упросторі». Як це відбувається? Натхнення дається всім, бо ж створені ми всі «за образом і подобою». Навіть у слові «створені» вже закладено початок процесу творіння, звідси й слово творчість. Спробуймо заглибитись ще далі.
Перегляньте також:
- Як потрапити в екіпаж танка “Leopard”
- Керівник будівельної компанії «Креатор-Буд» Ігор Гуда взяв участь у Західноукраїнському бізнес-форумі
У слові «творчість» є буквосполучення «ор». Для багатьох це просто дві букви, а в наших далеких предків праслов’ян це було особливе слово, яке означало… «золото», «світло». Звідси й первісна назва українців – орії, орачі, діти Світла, діти Сонця.
Інші старослов’янські слова – «вдохновити», «вдохновєніє» ще глибинніше тлумачать природу процесу творення. Людина «вдихає» інформацію й пропускає її через серце (вмістилище душі). Лише після цього «видихає» на поверхню (на папір, на метал, на дерево, на глину тощо) те, що прийшло «зверху», з отого золотого й світлого потоку, аби дати йому творче життя. Але коли серце (горнило, у якому новонароджене слово чи ідею вдягають в огненні одежі, перш ніж випустити у світ поміж людей) закрите, то значимість тієї золотої зернини губиться, насамперед, для самої людини, а золоте осердя розчиняється в просторовому вимірі й знову в найтонших енергетичних потоках повертається до самого Творця, до своїх Першовитоків, до Причини всіх Причин.
Отже, повернувшись до першовитоків притаманного нам виразу «Нема за що», можна з упевненістю казати про те, що епоха, в яку він зародився, відрізнялася від нашої. Це була зовсім інша ментальність, коли наші предки спілкувалися на рівні думки (іншими словами – телепатично). Це була епоха становлення Духу й Духовності, епоха, коли за словами – «спасибі» (спаси, Боже), «здрастуйте» (ра) – стояла невидима непроявлена сила Творця. Добрий вчинок, щиро мовлене Слово, лагідна усмішка – усе це несло в собі могутній енергетичний позитив, який людина відчувала буквально на фізичному рівні. Вона усвідомлювала себе інструментом у Божих руках. Вона розуміла, що все йде через неї іншій людині. Через те й отримувала великий позитивний приплив енергії від одного тільки слова «спасибі». Сьогодні, на жаль, енергетика виразу «нема за що», здебільшого звучить у трохи іншому контексті.
Оскільки живемо в епоху «дикого» капіталізму-матеріалізму, то чи не краще, усе ж таки, змінивши звичне й усталене словесне русло, повернутись до першовитоків, і замість «нема за що» казати «Бог назустріч!» , «Бог з Тобою», або просто – «Будьте щасливі»!
