Сьогодні, коли ми вже вважаємо повернутою із забуття нашу історичну спадщину, здається, нічого нового для себе відкривати не потрібно. Степан Бандера, Роман Шухевич, Василь Стус, юні захисники Крутів – ці імена і постаті, як й імена ще багатьох героїв, знає нині кожен українець. Однак патріоти народжувались не лише на західній Україні, але й на східній. Та як мало ми знали про це досі! Із глибини років дійшла до нас правда про людей, які віддали свої життя за волю і незалежність нашої держави у ті далекі буремні роки.
Президент Історичного клубу «Холодний Яр», письменник, громадський діяч Роман Коваль повернув Україні багато несправедливо забутих імен. Є серед них й ім`я славетного скульптора, митця, воїна Михайла Гаврилка із Полтавщини. Його історичний нарис «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею», а згодом і однойменний фільм (автори сценарію – Роман Коваль, Василь Портяк і сл. п. Валерій Тетерятник, режисер і оператор – Володимир Бондаренко) підіймає завісу правди над однією непересічною долею митця, скульптора, який одного разу просто полишає своє звичне знаряддя праці – стеку і бере до рук зброю. Залишаючи роботу, сім’ю він іде боротись за Україну, гине в нерівній боротьбі як герой.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Але чому власне ця тематика і саме ця постать зацікавила автора? Роман Коваль пригадує, що коли на початку дев’яностих приїздив на Західну Україну, його вражало те, скільки тут було насипано повстанських і стрілецьких могил, як усюди майоріли жовто-блакитні прапори. Розумів, що саме із цих країв вийшли справжні герої і захисники Вітчизни. “Невже у нас на було таких хлопців?! – замислився він, – не може цього бути!” І почав пошуки…
Михайло Гаврилко на фронті. Галичина, літо 1915 року. (фото – Вікіпедія)
Якось прочитав статтю про Михайла Гаврилка мистецтвознавця Віталія Ханка з Полтави. Звернув увагу, що він полтавець і січовий стрілець. Громадянин Російської імперії служив в УСС?! Це заінтригувало. Так власне народилися книга “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, а згодом фільм та книжка “Шевченкіана Михайла Гаврилка”.
Сучасники називали Гаврилка «романтиком, трохи Дон Кіхотом, князем Січових Стрільців». І це правда, бо у цій особистості уживалися різні характери: любов і ненависть, пристрасть і правдолюбство, нескореність і войовничість.
Скульптор і учасник українських визвольних змагань Михайло Гаврилко народився у вересні 1882 р. у селі Козацькі Хутори (тепер с. Гаврилки Полтавського району.) Студіював різьбярство і кераміку спершу у Миргороді, пізніше – в Петербурзі, Кракові, Парижі. З початком Першої світової війни вступив до Легіону УСС. В роки Української революції був старшиною Козацько-Стрілецької (Сірої) дивізії, скінчив життя партизаном-повстанцем. У фільмі його доля обривається трагічно: більшовики спалюють його у топці тепловоза.
Темою усієї творчої спадщини Михайла Гаврилка була Шевченкіана. Він автор багатьох барельєфів, пам’ятників Кобзареві. Та більшість його робіт була знищена тодішньою владою, а разом із роботою на довгі роки була знищена і пам’ять про великого митця-патріота.
Сьогодні із попелища історії до нас повернувся патріот Гаврилко, а з його ім`ям і розуміння того, що ми ще не знаємо правди про усіх справжніх героїв. І це добре, що маємо таких людей як Роман Коваль, цілу низку громадських діячів, які поставили собі за мету відродити забуту славу наших вояків, розповісти нащадкам про їх подвиги у книгах, віршах, фільмах.
Окремо хотілося б сказати про творця книги і фільму Романа Коваля, адже таких людей, яким болить наше минуле, і які просто одержимі ідеєю відтворення історичної спадщини, є насправді дуже мало. Пан Роман був свого часу в політиці (хоча за фахом – лікар), але, як каже сам, його «покликало слово і вже нікуди більше не відпустило». Людина щирої душі, яка не терпить фальші і брехні, Роман Коваль зрозумів, що «у політиці не ідеї вирішують, а мішки із золотом». Тому вирішив звідти втікати. Політика без нього втратила багато, а от література і історія здобули справжній скарб у його особі. Працездатності письменника можна щиро позаздрити, адже за роки незалежності він видав понад шістдесят книг про визвольну боротьбу.
І прочитати книгу автора, і подивитися фільм варто лише тому, що тут, на прикладі одного людського життя, прослідковується уся правда про минуле Наддніпрянської України. І перед нами розгортається ота предвічна любов до держави, незалежно від того, хто і в якій частині України народився.
Ірина Мадзій
