24 липня 1873 року в містечку Кременці на Тернопільщині в дворянські родині народився майбутній генерал армії УНР – Олександр Вікторович Осецький.
Військову освіту Осецький здобував в Полоцькому кадетському корпусі, Першому військовому Павлівському училищі та Миколаївській академії Генерального штабу. 11 травня 1903 року він закінчив Санкт-Петербурзький Імператорський археологічний інститут. У 1912 році — закінчив Офіцерську стрілецьку школу, згодом навіть викладав у ній.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Далі була стрімка військова кар’єра. З липня 1914 — підполковник з переведенням до 6-го гренадерського Таврицького полку (Москва). 19 листопада 1914 — полковник за бойові заслуги з призначенням командиром 3-го гренадерського Перновського полку. 18 грудня 1914 нагороджений Георгіївською зброєю за бій 7-9 листопада 1914 біля с. Віржбице, де тимчасово очолював 6-й гренадерський Таврицький полк. З 14 лютого 1917 — командир бригади 31-ї піхотної дивізії. З травня 1917 — командир бригади 2-ї гренадерської дивізії Гренадерського корпусу. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.
Читайте також
В листопаді Осецький кардинально змінює своє життя, причиною цьому були політичні події. У листопаді 1917 року разом з капітаном О. Удовиченком він залишає Гренадерський корпус, оскільки солдати-більшовики погрожували розправою як з керівниками українського військового руху.
29 листопада 1917 року Осецький був призначений урядом УНР начальником 4-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу. Під час вуличних боїв у Києві приділений до Гайдамацького Коша Слобідської України.
З 12 лютого 1918 він начальник Українського Генерального штабу, а за місяць начальник Головного штабу УНР. З 15 листопада 1918 — Наказний Отаман УНР та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії.
З 1919 року — за сумісництвом заступник Військового міністра УНР та головний інспектор військ УНР. З 7 квітня 1919 — командувач Холмської групи Дієвої армії УНР (одночасно — в. о. Наказного Отамана УНР).
Після розгрому Холмської групи 17 травня 1919 обіймав лише посаду Наказного Отамана. 26 липня 1919 усунутий з цієї посади та призначений військовим радником місії УНР в Італії.
У грудні 1919 року перейшов на територію, зайняту польськими військами. З 26 грудня 1919 по 6 січня 1920 — Військовий комісар Директорії України.
З 1923 року жив Осецький переїхав жити до Франції. Помер відомий український військовий діяч 26 лютого 1936 року в Парижі.
