На півдні Лановецького району Тернопільської області знаходиться село Верещаки, розташоване на річці. Перша писемна згадка села датується 1583 роком, в документі Верещаки в XVI столітті фігурують як містечко, яке перебувало у власності князя Воронецького.
Князі Воронецькі гербу Корибут (Войни-Воронецькі, Воронецькі із Збаража) — це князівський рід з династії литовських Гедиміновичів по лінії Дмитра-Корибута Ольгердовича і близький до князівських родів Вишневецьких, Збаразьких, Порицьких. Прізвище походить від Воронця на Волині. Перші князі Воронецькі — Юрій і Война Федоровичі Збаразькі (1-ша половина 16 ст.). Представники роду були дрібними землевласниками, займали переважно другорядне становище князів-слуг у князів Вишневецьких і Збаразьких.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
В 1601 році село спустошив напад татар. В 1700-х роках Верещаки перебували у власності шляхетського роду Тимофієвичів.
В 1869 році з’явилась своя церковнопарафіяльна школа, цей факт справив свій вплив на освіченість місцевого населення та з навколишніх сіл.
Читайте також
Під впливом революційних подій у Росії в 1905 та 1917 роках в селі відбувалися протести та виступи місцевих селян проти поміщика.
До 1914 року Верещаки були прикордонним селом, відділеним від земель Австро-Угорщини вузькою дорогою.
В радянські часи на території Верещаків була розміщена центральна садиба колгоспу «Жовтень» — багатогалузевого господарства, за яким закріплено 2,3 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 2 тис. га орної землі. У колгоспі інтенсивно розвивається рільництво й м’ясо-молочне тваринництво. Високі врожаї давали пшениця, ячмінь, горох, цукрові буряки, картопля.
Після війни в селі побудували клуб із стаціонарною кіноустановкою, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, продовольчий і промтоварний магазини. Відкрито шевську й кравецьку майстерні. За 1962—1972 рр. в селі було зведено 98 житлових будинків.
Головною пам’яткою села є дерев’яна церква Ікони Казанської Божої Матері.
В 1985 році було споруджено пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям.
Знайдені світлини мешканців села відносяться до міжвоєнного періоду, орієнтовно 1930-х років. На фото учні та вчителі місцевої школи.
Джерело фото: http://www.nawolyniu.pl
