Бувають моменти, коли я хочу щось написати у ФБ, але опиняюсь в ролі ослика між двох копиць. І те хочеться, і те… В результаті не пишеться ні те, ні інше.
За останніх 5 діб я мав стільки всього вам розказати: про зйомки нового сезону “Страстей за Ревізором” (у нас, до речі, новий Ревізор), про нові придбання на АТО (а тільки минулого тижня було придбано на 300 000грн, а перед тим ще на 14 000, а далі ще цікавіше), про початок осінньо-зимового туру (а ми мали дійсно розкішні концерти на Волині)… і нічого не написав.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Сиджу зараз, о 5-ій ранку, закривши файл із відредагованим сценарієм непоганого серіалу (не свого, підряд взяли), і думаю про те, як все ж, чорт забирай, добре займатись улюбленою справою! Улюбленою! Після якої ти вижатий настільки, що навіть на ФБ часу не залишається!
Вряди-годи я читаю відкриті лекції у ВУЗах і усюди, як мантру, говрю одне і те ж: займайтесь тим, що вам до душі. Навіть якщо твоя мама-суддя і твій тато-прокурор запхали тебе на юридичний… якщо ти хочеш складати квіти до купи – стань флористом і прагни стати кращим у цьому “цеху”! Бо якщо ти підеш на роботу, яка не приносить тобі задоволення – то це біда!!!Трагедія!!!!
Ти щодня зустрічаєшся з людьми, які тебе дратують, бо вони приходять і вимагають від тебе виконання обов’язків, які тобі не подобаються. І ти “харишся”. І ти нервуєш. І ти зриваєшся на людях, які просто прийшли до тебе, бо ти на посаді, яка гарантує їм виконання їх прав. Але вони тебе дратують!!! І немає щастя нікому: ні тобі, бо ти хочеш у мопеді копирсатись, а не (приміром) фіскалом крутим видаватись, ні людям, що до тебе прийшли за допомогою, а ти їм закон як дишло в морду пхаєш…
Я прокинувся сьогодні о 7.00, лягаю спати о 5.00. Через 3 години мені знову на ноги. Проте!!! Я не прожив жодної хвилини даремно. 22 години я пожив із задоволенням. Працюючи. Мою роботу багато хто не сприймає всерйоз, бо “триндіти – то не мішки носити”. Я міг би довго розказувати людям, що за своє життя я попрацював: різноробочим на будовах, офіціантом, барменом, вантажником на фабриці фруктових соків, сортувальником на пошті, супервайзером по рекламних активностях, копірайтером, брендвоісом і т.д.
Але смисл? Який резон щось доводити людям і пояснювати, що я чітко розумію в чому різниця між працею фізичною і розумовою? Що за час зйомки 2-х програм “Страсті за Ревізором” я доздихував не менше, ніж коли перекидав своїми руками 12-16 тон апельсинів на Джонсонс фреш продактс фекторі на Кінгс-Кросі в Лондоні.
Нікому не потрібні повчання чи виправдання. Нікому!
Але я можу поділитись досвідом. Це те, що я накопичив за свої 36 і чим можу поділитись. І мій досвід говорить: ти можеш бути успішним тільки там і тоді, коли ти займаєшся улюбленою справою!
Тому забий на те, що модно! На те, що твої батьки вважають перспективним! Роби те, що ти хочеш, любиш, вмієш! І ставай у цьому найкращим! Принаймні, прагни цього!!!
ВМІЙТЕ ЗІЗНАТИСЬ САМІ СОБІ У СВОЇХ БАЖАННЯХ!!!
І все буде добре!