Театр у Борщеві: «Браво!.. Браво!!!»

Не минуло й року, як у Палац студентів Борщівського агротехколеджу знову завітала Мельпомена, скликавши під свої шати кількасот поціновувачів театрального мистецтва (такій небайдужій глядацькій вдячності міг би позаздрити не один теперішній професійний театр України!). Люди ішли з розкішними  букетами, корзинами живих квітів, зі світлими надіями отримати масу позитивних душевних емоцій та свіжу порцію високої духовності. І не помилилися. І не розчарувалися… У переважної більшості з них ще свіже в пам’яті «Украдене щастя» Івана Франка в блискучій постановці акторів народного аматорського театру Борщівського районного будинку культури (це було тріумфальне повернення до творчого сценічного життя талановитого режисера Михайла Бегуша, адже та постановка навесні 2016-го здобула гран-прі  престижного в Тернопіллі обласного конкурсу народних аматорських театрів імені Леся Курбаса, чого досі не удостоювався з наших театралів ніхто).

«В неділю рано зілля копала»… І одразу війнуло чимсь романтичним… Невмируща повість Ольги Кобилянської пригадалася зі шкільних та студентських літ і сяйнула в пам’яті красою Буковини, черконула серце зойком трагедії, яка лягла в основу повісті, беручи своє начало серед українських пісенних перлин, у пісні «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Вибір Михайла Бегуша впав на  працю відомого українського драматурга, художнього керівника Чернівецького облдрамтеатру середини ХХ століття  Василя Василька , драму на 4 дії «У неділю рано зілля копала» (1953).

Розриваються, як струни скрипки, людські долі та сюжетні лінії драми…

У своєму «режисерському коментарії» до постановки п’єси  Василь Василько наголошував, поміж іншим, що “правильною, вірною буде така постановка п’єси  “У неділю рано …”, яка не стільки показуватиме зовнішній світ, побут (життя гуцулів чи циган), скільки розкриватиме внутрішній світ – думки, переживання, прагнення дійових осіб.

Чи вдалося нашим талановитим аматорам виконати ці настанови автора? Так! Зовні барвиста і внутрішньо насичена драматизмом, глибоким психологізмом  ця давня історія в театральній інтерпретації Михайла Бегуша протягом двох годин тримала глядача в напрузі думки і серця. На сцені тривала битва характерів, емоцій і переживань, актори були настільки глибоко занурені в світ своїх героїв-персонажів, що зворушливе серце глядача сприймало ту блискучу гру так, ніби то зовсім не на сцені, а в реальному житті. Глядач мимоволі ставав учасником того чарівного дійства, свідком трагедії, яка відбулася давно десь далеко у горах, та її відлуння розійшлося, мов сизі дими понад хребтами Карпат, і несеться упродовж віків, стривожуючи душі й свідомість присутніх у залі, спонукають задумуватися над скороплинністю життя, перебувати в полоні невмирущих істин Любові…

Михайло Бегуш (батько Андронаті), Юля Сушко (Мавра), Леся Любарська (мати Маври), Максим Ванджура (Гриць), Людмила Коновальчук (Туркиня), Інна Ониськів (Настка), Степан Шевчук (Барон), Світлана Кубей (Дубиха), Любов Чайковська ( Мидора), В’ячеслав Ковбель (Дончук), Зоряна Громик (Дончукова), Віктор Притула та Ігор Громик ( музики-цигани), цигани: Меліса Сушко, Марта Пудик, Анастасія Кича і Софія Слюсарчук. Таким було сузір’я Мельпомени 2017-го,  яке яскраво мерехтіло в неділю,19 лютого,  перед вдячною борщівською публікою,  що в години суспільної смути  знайшла крапелину розради у високих духовних українських цінностях.

А  ще: Володимир Ласій (художник-декоратор),  Сергій Дерій (музикант), Григорій Гоцко (світло), Марія Храпчинська (костюмер), вже вище згадувані Любов Чайковська (бутафорія) та Світлана Кубей (грим), Ірина Дуда (хореографія) , Богдан Дуда (фотомайстер), заслужений працівник культури Василь Гусак (адміністратор) — люди без яких навряд чи вдалося б Михайлові Бегушу втілити в життя свій новий творчий режисерський задум, який того дня подарував краянам стільки приємних вражень.

А ще – низка борщів’ян-меценатів, які зі своїх підприємницьких трудів пожертвували на благо культури, бо такий час… Шана їм і вдячність!

У неділю, 26 лютого, о 17.30 в Тернопільському обласному академічному театрі актора і ляльки розпочинається тиждень аматорського театрального мистецтва, присвячений 130-річчю від дня народження режисера, актора, драматурга, перекладача, організатора та першого керівника «Тернопільських театральних вечорів» Леся Курбаса. Відкрити цей традиційний  популярний мистецький захід випала висока честь борщівським театралам як переможцям минулорічного обласного конкурсу народних аматорських театрів імені Леся Курбаса. Робота Михайла Бегуша, про яку йшлося вище, варта уваги глядачів. Тож, як мовиться, не прогавте, шанувальники українського театрального мистецтва!

Степан ТАТАРСЬКИЙ, член Національної Спілки журналістів України

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram